Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 489/6117/15-ц
провадження № 61-19958св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., УсикаГ. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року у складі судді Тихонової Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 19 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 479/ФКВ-07, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 52 695,00 доларів США, зі сплатою 13,1 % річних за користування кредитом строком повернення до 18 вересня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором та кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 480/ФК-07 на підставі іпотечного договору від 19 вересня 2007 року № 2393 та договору про внесення змін від 12 червня 2008 року №2786 ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», згідно з умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги повного, належного та реального виконання боржниками зобов'язань за кредитними та забезпечувальними договорами.
Уточнюючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_3 умови кредитного договору від 19 вересня 2007 року № 479/ФКВ-07 належним чином не виконувала, у зв'язку із чим станом на 13 січня 2016 року її заборгованість становить 752 562,76 грн.
З огляду на зазначене, ПАТ «Дельта Банк» просило у рахунок погашення вказаної вищезаборгованості відповідача за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на спірне майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року, в позові ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на іпотечне майно у порядку звернення стягнення на нерухомість не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень чинного законодавства він має можливість задовольнити свої вимоги у позасудовий спосіб, тому його права не порушено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк».
19 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до розгляду.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували, що згідно з положеннями частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Заперечень на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 479/ФКВ-07, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 52 695,00 доларів США зі сплатою 13,1 % річних за користування кредитом строком повернення до 18 вересня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором та кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 480/ФК-07 на підставі іпотечного договору від 19 вересня 2007 року № 2393 та договору про внесення змін від 12 червня 2008 року № 2786 ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1.1 іпотечного договору від 19 вересня 2007 року іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 479/ФКВ-07, а також за кредитним договором № 480/ФК-07.
24 квітня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін до зазначеного договору, відповідно до якого предметом іпотеки за договором є квартира АДРЕСА_1.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 лютого 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 грудня 2007 року № 2692, зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міське бюро технічної інвентаризації» 04 лютого 2008 року в реєстровій книзі 137, номер запису 22260.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору в порядку, обсязі і на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
Відповідно до положень пункту 4.3. укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 договору іпотеки звернення стягнення на іпотечне майно здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4. цього договору.
За змістом пункту 4.5. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Пунктом 4.4. договору визначено позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя: шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність (у цьому випадку підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є іпотечний договір) (пункт 4.4.1.); шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (пункт 4.4.2.).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на