Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 760/26672/14-ц
провадження № 61-12704св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі судді Немировської О. В., від 09 серпня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») про стягнення середнього заробітку, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Солом'янського районного суду міста Києва, у складі судді Кицюк В. С., від 06 липня 2017 року у задоволенні позову
ОСОБА_4 до ПАТ «Брокбізнесбанк» відмовлено. Закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію
ПАТ «Брокбізнесбанк».
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не були виконані вимоги ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуті недоліки апеляційної скарги, а саме не сплачено судовий збір за її подання. Апеляційний суд вважав, що оскільки позивачем заявлені позовні вимоги, у тому числі, про скасування наказів та відшкодування моральної шкоди, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору за розгляд цих вимог.
Короткий зміст касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм Закону України «Про судовий збір» та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що за подання апеляційної скарги заявник повинен сплачувати судовий збір, оскільки станом на дату звернення до суду з позовом про захист трудових прав діяла редакція Закону України «Про судовий збір», відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 якого від сплати судового збору звільняється позивач за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Заявник вважає, що оскільки на момент звернення з позовом до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, він звільнений від сплати судового збору і за подання апеляційної скарги.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня
2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «Брокбізнесбанк» відмовлено. Закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк».
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: запропоновано заявнику надати оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору, оскільки заявником, крім вимог про стягнення заробітної плати, заявлено позовні вимоги про скасування наказів та відшкодування моральної шкоди.
На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду заявником подано заяву, у якій він зазначав, що на момент звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, отже він звільнений і від сплати судового збору і за подання апеляційної скарги, оскільки закон не має зворотної дії у часі.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірн