Постанова
Іменем України
07 березня 2019 року
м. Київ
справа № 361/8818/15-ц
провадження № 61-19913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2016 року у складі судді Василишина В. О. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Волохова Л. А., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), у якому просив визнати недійсним кредитний договір від 20 березня 2008 року № 1176 із додатками до нього, укладеним між ним та відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» (далі - ВАТ «СЕБ Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк».
Позовна заява мотивована тим, що вказаний договір суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та при його укладенні істотно порушені права позивача як споживача банківських послуг, зокрема, його введено в оману щодо істотних умов договору, не повідомлено перед укладенням договору про сукупну вартість кредиту та можливі варіанти його повернення. Умови спірного договору є несправедливими, а правочин вчинено під впливом обману.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачем факту порушення його прав як споживача банківських послуг при укладенні спірного договору, а також недоведеності вчинення правочину під впливом обману.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 березня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні спірного кредитного договору він був позбавлений можливості вносити зміни до його змісту, та міг лише погодитися на запропоновані йому банком умови. Суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не встановили, що у змісті кредитного договору відсутні передбачені законодавством умови, які необхідні для його укладення.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 361/8818/15-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 20 березня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1176, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 48 000 доларів США зі строком повернення до 20 березня 2033 року.
08 червня 2010 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили зміни графіка погашення кредиту та кінцевий термін його повернення - не пізніше 16 квітня 2020 року.
Згідно з умовами кредитного договору, позивач зобов'язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом за плаваючою відсотковою ставкою у розмірі 8, 5 % річних + LIBOR. Значення LIBOR фіксується банком