ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2019 року
Київ
справа №682/2177/17
адміністративне провадження №К/9901/58653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення певних дій за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Мацюка Ю.І. від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білої Л.М, Гонтарука В.М., Граб Л.С. від 05 липня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення певних дій, у якому просила:
- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 21 липня 2017 року № 4520/03 про відмову в призначенні та виплаті їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсії на день призначення згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача про відмову у виплаті грошової допомоги є неправомірним та суперечить положенням закону, оскільки її педагогічний стаж, у тому числі на посаді викладача позашкільного навчального закладу, на день звернення за отриманням грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив більше 42 років, тому вона має право на отримання вказаної грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач на день звернення до відповідача за призначенням грошової допомоги досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працювала та продовжує працювати на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має страховий стаж значно більше 30 років на такій посаді, а тому має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 07 серпня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення певних дій.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2018 року зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення певних дій до винесення Великою Палатою Верховного Суду рішення у по справі № 233/4308/17.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення певних дій.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_2, позивач у період з 16 лютого 1978 року по 10 липня 1978 року працювала на посаді вчителя Летичівської дитячої музичної школи по класу баяна, з 01 серпня 1978 року по 01 вересня 1979 року працювала викладачем Славутської дитячої музичної школи по класу баяна, з 01 вересня 1979 року по 22 червня 2017 року працювала викладачем по класу баяна в Шепетівській дитячій музичній школі.
19 липня 2017 ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою в якій згідно з пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просила виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
Листом від 21 липня 2017 року № 4520/03 Славутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області повідомило про те, що період роботи викладачем у музичній школі зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років до 01 січня 1992 року, оскільки згідно з Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відносилась до навчальних закладів та дитячих установ. Періоди роботи вчителів у зазначених закладах після 01 січня 1992 року зараховуються до спеціального стажу за умови, що музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію мають працівники освіти, за наявності спеціального стажу роботи згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909). Оскільки, за даними довідки № 71 від 27 червня 2017 року, встановлено, що Шепетівська дитяча музична школа являється підрозділом відділу культури Шепетівської міської ради, та до 01 січня 1992 року не була дитячою середньою школою або школою семирічкою, тому весь період роботи після цієї дати неможливо зарахувати до спеціального стажу, а тому підстави для виплати грошової допомоги відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач 14 серпня 2017 року звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано, що у відповідності до положень Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років та грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, з числа педагогічних працівників, мають, зокрема вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах вказаним Переліком не передбачені. З огляду на вищезазначене, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому при обчислені стажу позивача, як працівника освіти, невраховано період роботи з 01 січня 1992 року по 22 червня 2017 року викладачем закладу позашкільної освіти до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, а тому, підстав для виплати позивачу спірної одноразової грошової допомоги немає.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком № 909.
Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Приписами статті 28 Закону України «Про освіту» передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими вида