РІШЕННЯ
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №800/278/17
адміністративне провадження №П/9901/413/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
по справі № 800/278/17
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Белінської О.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позов ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства юстиції України про визнання незаконним і скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
10 липня 2017 року ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 13.06.2017 року № 1544/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади».
Вищим адміністративним судом України в судовому засіданні 30 серпня 2017 року протокольною ухвалою залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (том 1 арк. справи 110-111).
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА, ПИСЬМОВИХ ПОЯСНЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
2.1. Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив на відсутності підстав для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_5, у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності з огляду на викладене:
1. відповідачем при винесенні рішення порушений принцип законності, оскільки Законом України «Про очищення влади» не наділено повноваженнями Міністерство юстиції України звертатись з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади. Зокрема, відповідно до ч. 13 статті 5 Закону України «Про очищення влади» (в редакції, що діяла на момент звернення Міністерства юстиції України) передбачено, що Міністерство юстиції України може звернутись до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади, виключно у випадку отримання висновку, складеного органом, який проводив перевірку, про наявність підстав для застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади»;
2. рішення прийнято без встановлення індивідуальної вини особи, в рішенні відсутні посилання на те, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а звільнення лише з підстав зайняття посади в певний проміжок часу може свідчити про наявність ознак дискримінації.
Позивач посилався на застосуванні до даних правовідносин вимог п. 12 Резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи (1996), в якому зазначено, що люстраційні заходи «можуть бути сумісні з демократичною державною, заснованій на верховенстві права, за умов дотримання деяких критеріїв, по-перше: провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; по-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення; люстрація має бути спрямована лише проти тих осіб, які відігравали важливу роль у скоєнні серйозних порушень прав людини; ніхто не може бути підданий люстрації виключно через особисту думку чи переконання, та люстрація повинна бути заснована на принципі індивідуальної (колективної) відповідальності. Крім цього, у відповідності до частини 2 статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
До того ж, під час проведення перевірки у відповідності до вимог п. 5 Закону України «Про очищення влади» компетентними органами, зокрема: Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством юстиції України, Службою безпеки України, Державною фіскальною службою України, Генеральною прокуратурою України, Державною судовою адміністрацією повідомлено, що відносно ОСОБА_5 відсутня інформація, яка б свідчила про застосування до нього заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади»;
3. До позивача вже застосовувались наслідки звільнення 11 квітня 2014 року з посади члена Вищої ради юстиції на підставі вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Тобто в обох випадках, за однією ж підставою є наслідки усунення судді з посади, що порушує принцип заборони подвійної відповідальності;
4. відповідач, застосуванням негативних наслідків щодо позивача виключно з підстав перебування на посаді, без встановлення наявності будь-яких порушень, але з прив'язкою до «режиму Януковича» проявляє політичну вмотивованість та дискримінацію за родом занять в певний період, що має наслідком незаконність оскаржуваного рішення. В цьому пункті представник позивача посилався на порушення п. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою (том 1 арк. справи 4-8).
Вищенаведені обставини в сукупності стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13.06.2017 року № 1544/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади».
2.2. Заперечення відповідача.
24 липня 2017 року на адресу суду, представником відповідача надіслані заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначено, що за результатами розгляду відповідачем звернень Міністерства юстиції України від 09.09.2015 року № 11.0.2/1701, та від 20.11.2015 року № 144/11.0.2/16-15 Вищою радою правосуддя 13 червня 2017 року прийнято рішення про наявність підстав для визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади, оскільки ОСОБА_5 в період, визначений п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади» обіймав посаду члена Вищої ради юстиції, при цьому будучи суддею Вищого адміністративного суду України, у зв'язку з чим, до нього застосовується заборона, передбачена ч. 3 статі 1 Закону України «Про очищення влади».
До того ж, представник відповідача зауважив, що індивідуалізація негативних заходів, що застосовуються відповідно до Закону України «Про очищення влади», досягається насамперед визначенням законодавцем кола посад, щодо яких вживаються заходи з очищення влади. Норма, яка вимагає звільнення ОСОБА_5 поширюється на конкретну і невелику за чисельністю групу осіб, зокрема тих, які були членами ВРЮ у період, визначений законом. При цьому, негативні заходи, що застосовуються, за своєю природою є не відповідальністю особи за вчинене правопорушення, а винятковим кроком, спрямованим на покращення управління державними справами загалом та функціонування судової влади.
Отже звільнення ОСОБА_5 з посади судді повністю відповідає цілям, визначеним Законом України «Про очищення влади», а також встановленим законом засадам очищення влади (люстрації), в тому числі, через реалізацію ВРП повноважень щодо ухвалення рішень про звільнення суддів, у зв'язку з порушенням ними вимог щодо несумісності.
З огляду на викладене, оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідачем в межах, та на підставі наданих повноважень, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову (том 1 арк. справи 43-50).
2.3. Пояснення третьої особи.
Представник третьої особи надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив на правомірності застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», оскільки ОСОБА_5 в період, визначений п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» обіймав посаду члена Вищої ради юстиції понад рік у період, а перебування на посаді судді, згідно з частиною 1 статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади».
Щодо доводів позивача про порушення принципу заборони дискримінації, дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів, та встановлення фактів здійснення заходів, спрямованих на узурпацію влади, представник третьої особи вказав, що в остаточному висновку щодо Закону України «Про очищення влади» (Закон України «Про люстрацію») від 19 червня 2015 року № 788/2014 Європейська комісія «За демократію через право» зазначила, що люстрація не становить порушення прав людини як така, тому що «демократична держава вправі вимагати від держслужбовців бути лояльними до конституційних принципів, на яких вона заснована». Встановлення заборони окремим фізичним особам обіймати певні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування було обумовлене необхідністю досягнення легітимної мети - захисту фундаментальних прав громадян, демократичних цінностей українського суспільства, територіальної цілісності держави, забезпечення національної безпеки.
Встановлення заборон було здійснено легальним способом - шляхом прийняття парламентом відповідного закону, у якому чітко зазначено мету встановлення таких заборон, коло осіб, на яких вони поширюються, період часу, протягом якого діють зазначені заборони.
Посилання представника позивача на «подвійну відповідальність» спростовуються тим, що відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» були припиненні повноваження ОСОБА_5, як члена Вищої ради юстиції, а люстраційні заборони були застосовані на підставі перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (том 1 арк. справи 138-152).
2.4. Додаткові пояснення представників позивача та відповідача.
19 лютого 2018 року представником відповідача надіслано на адресу Верховного Суду відзив на позовну заяву, в якому він посилався на ті ж самі пояснення, що і в запереченнях на позов, з врахування яких просив суд відмовити в задоволенні позову (том 2 арк. справи 17-25).
22 лютого 2018 року представником позивача на адресу Верховного Суду надіслане клопотання про долучення до матеріалів справи рішень ВРП від 14.11.2017 року: № 3680/0/15-17 та № 3679/0/15-17 «про відсутність порушень суддями Сокуренком Д.М. та Нікіфоровим М.Ю. вимог щодо несумісності», оскільки наведені в них обставини охоплені аналогічними підставами (том 2 арк. справи 76-85).
Крім цього, 22 лютого 2018 року представник позивача надіслав відповідь на пояснення третьої особи, в якій додатково зазначив, що Міністерством юстиції України не вказано жодного факту, який би вказував, що ОСОБА_5 своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому застосування до нього заборон є невиправданим, внаслідок недотримання легітимної мети, визначеної законом (том 2 арк. справи 93-96).
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Справа у відповідності до пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017), у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2018 року передана на розгляд з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду (том 1 арк. справи 2).
Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, доводами позовної заяви, відзивом, запереченнями, та поясненнями сторін встановила наступне.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
ОСОБА_5 (1959 року народження) з лютого 1993 року до січня 2002 року працював народним суддею Андрушівського районного народного суду, з січня 2002 року до березня 2006 року - суддею Апеляційного суду Житомирської області, з березня 2006 року обіймав посаду судді Вищого адміністративного суду України, 10 січня 2002 року Верховною Радою України обраний суддею безстроково (том 1 арк. справи 9-14).
Указом Президента України від 20 вересня 2010 року ОСОБА_5 призначений членом Вищої ради юстиції. На підставі пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» його повноваження, як члена Вищої ради юстиції були припинені 11 квітня 2014 року.
08 грудня 2014 року ОСОБА_5 голові Вищого адміністративного суду України Нечитайлу О.М. надіслана заява про проведення стосовно нього перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (том 1 арк. справи 154).
09 вересня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення Міністерства юстиції України № 11.0.2/1701 за підписом заступника Міністра - керівника апарату Іванченко О.П., а 23 листопада 2015 року - звернення Міністерства юстиції України від 20 листопада 2015 року № 144/11.0.2/16-15 за підписом Міністра юстиції України Петренка П.Д. про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності. У зверненнях зазначено, що ОСОБА_5 обіймав посаду члена Вищої ради юстиції у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, у зв'язку з чим до нього застосовується заборона протягом десяти років з дня набрання чинності Законом України «Про очищення влади» обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (том 1 арк. справи 35-38).
14.09.2015 року член Вищої ради юстиції ОСОБА_13 направила голові Вищого адміністративного суду України Нечитайлу О.М. лист № 5402/0/9-15 про надання інформації про стан проходження суддею ОСОБА_5 перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (том 1 арк. справи 67).
Головою суду листом від 18.09.2015 року № 1863/8-14/15 повідомлено члена Вищої ради юстиції ОСОБА_13, що під час перевірки встановлено не застосування до професійного судді заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», про що головою суду складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», та надіслано її копію до Державної судової адміністрації України (том 1 арк. справи 68).
За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні Міністерства юстиції України член Вищої ради юстиції ОСОБА_13 30.11.2015 року склала висновок про наявність підстав для відкриття провадження про порушення вимог законодавства про несумісність стосовно судді ОСОБА_5 (том 1 арк. справи 76-78).
Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції, розглянувши звернення Міністерства юстиції України (щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення судді Вищого адміністративного суду України Кобилянського Миколи Генріховича у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності) 01 грудня 2015 року склала висновок, яким рекомендувала ВРЮ відкрити провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно судді ОСОБА_5 (том 1 арк. справи 79-81).
Ухвалою Вищої ради юстиції від 06 квітня 2016 року № 781/0/15-16 відкрито провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5 за вказаними зверненнями.
21 квітня 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищої ради юстиції заяву про звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку (надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України 22 квітня 2016 року) (том 2 арк. справи 173, 174).
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», та 05 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя».
Пунктом 15 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що заяви про порушення вимог законодавства щодо несумісності, у тому числі звернення Міністерства юстиції України, подані відповідно до Закону України «Про очищення влади», передаються Вищій раді правосуддя для розгляду та прийняття рішень у порядку, визначеному цим Законом для розгляду справ щодо несумісності.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя належить ухвалення рішення стосовно порушення суддею вимог щодо несумісності.
Вища рада правосуддя, розглянувши справу про порушення вимог щодо несумісності, відкриту за зверненням Міністерства юстиції України стосовно судді Вищого адміністративного суду України Кобилянського Миколи Генріховича 13 червня 2017 року прийняла рішення № 1544/0/15-17 про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5 вимог щодо несумісності та звільнено його з посади судді Вищого адміністративного суду України.
На обґрунтування такого рішення ВРП зазначила, що перебування судді ОСОБА_5 на посаді члена ВРЮ понад рік (1 251 календарний день) у період, визначений пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про очищення влади» (а саме з 23 грудня 2010 року по 22 лютого 2014 року) є підставою застосування щодо нього заборони, встановленої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», що є несумісним з перебуванням на посаді професійного судді, і є підставою для звільнення ОСОБА_5 з посади судді згідно з пунктом 4 частини 5 статті 126 Основного Закону України (у редакції, чинній на момент звернення) та пунктом 2 частини 6 статті 126 чинної редакції Конституції України (том 1 арк. справи 39-44, 52-54).
27 червня 2017 року на підставі п. 15.7 Регламенту ВРП ухвалою № 1889/0/15-17 залишила без розгляду заяву ОСОБА_5 від 22 квітня 2016 року про звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку у зв'язку з прийняттям 13 червня 2017 року рішення про його звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності (том 2 арк. справи 174).
Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 13 червня 2017 року про його звільнення позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУАВ СУД.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
Відповідно до ч. 1 статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на момент розгляду звернень Міністерства юстиції України), зазначено, що перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні передбачені Законом У