ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2019 року
Київ
справа №344/14543/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17875/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш М.А., Макарик В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 13 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Білої Олени Олександрівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 13 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Білої О.О. (далі - інспектор Біла О.О.) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 22 жовтня 2016 року АР № 063836 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 жовтня 2016 року у місті Івано-Франківськ, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», номерний знак «НОМЕР_1», був зупинений інспектором Білою О.О., якою винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 15.9 (г) Правил дорожнього руху України. У вказаній постанові зазначено, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу. Позивач вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. ОСОБА_1 зазначив, що здійснив зупинку у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, неподалік від пішохідного переходу в межах суцільної дорожньої розмітки синього кольору, яка дозволяє зупинку. При цьому, така зупинка мала вимушений характер, зумовлений поганим самопочуттям пасажира. Додатково ОСОБА_1 зауважив, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджено належними доказами, працівниками поліції не залучено свідків, жодні пояснення не відбиралися та не проводилися заміри відстані від місця зупинки його транспортного засобу до пішохідного переходу.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову від 22 жовтня 2016 року АР № 063836 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 КУпАП.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НПУ) звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є помилковими, оскільки вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи фото та відео доказами.
ДПП НПУ зазначило, що у місці зупинки позивача встановлено дорожній знак 5.35.2 «Пішохідний перехід», який встановлюється для позначення місць, призначених для організованого переходу пішоходів через проїзну частину, а тому посилання позивача на наявність суцільної дорожньої розмітки синього кольору, яка дозволяє зупинку є безпідставними. Разом з тим, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, дійшов протилежного висновку не врахувавши, що відповідно до пункту 8.2 Правил дорожнього руху дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою, а тому зупинка позивача була здійснена з порушенням вимог Правил дорожнього руху. Також, скаржник зазначив, що інспектором Білою О.О. дотримано, встановлений КУпАП порядок притягнення до адміністративної відповідальності та правомірно накладено на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначив, що рішення суду, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 жовтня 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 063836, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
У постанові зазначено, що 22 жовтня 2016 року о 16 год. 38 хв. у місті Івано-Франківськ, по вулиці Новгородська, 31, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», номерний знак «НОМЕР_1», здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив підпункт 15.9 (г) Правил Дорожнього Руху України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, здійснено з порушенням вимог, встановлених статтями 245, 280 КУпАП та без врахування всіх обставин справи. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом 15.9 (г) ПДР України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з пунктом 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
За змістом пунктів