ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №808/933/17
адміністративне провадження №К/9901/46574/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на постанову
Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Н.В. Стрельнікова)
та постанову
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: О.М. Лукманова, Л.А. Божко, Ю.В. Дурасова)
у справі
№ 808/933/17
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Автотранс»
до
Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Автотранс» (далі - ТОВ «Азов-Автотранс») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 27 лютого 2017 року:
форми «Р» №0001811401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 219978,75 грн., в тому числі 175983 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43995,75 грн.;
форми «Р» №0001821401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192488,75 грн., з яких за основним платежем 153991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38497,75 грн.;
форми «В4» №0001831401, яким зменшено ТОВ «Азов-Автотранс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 8956 грн. за січень 2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ним податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 27 лютого 2017 року №0001811401, №0001821401, №0001831401.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року виправлено описку у тексті постанови від 19 вересня 2017 року, у вступній та резолютивній частинах постанови слова «Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області» у всіх відмінках замінено словами «Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області» у всіх відмінках.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.
Відзив на вказану касаційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем з 24 жовтня 2016 року по 27 грудня 2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Азов-Автотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2017 року № 1/08-32-14-01/37648803, яким встановлено наступні порушення ТОВ «Азов-Автотранс»:
п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 146653 грн.;
п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.4 ст. 200, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:
- суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 153991 грн., в т.ч. за січень 2016 року на суму 153991 грн.;
- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 8956 грн., в т.ч. за січень 2016 року на суму 8956 грн.
Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Азов-Автотранс» з ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.
Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем акта в адміністративному порядку, його залишено без змін.
На підставі акта перевірки відповідачем 27 лютого 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» №0001811401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 219978,75 грн., в тому числі 175983 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43995,75 грн.;
форми «Р» №0001821401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192488,75 грн., з яких за основним платежем 153991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38497,75 грн.;
форми «В4» №0001831401, яким зменшено ТОВ «Азов-Автотранс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 8956 грн. за січень 2016 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій ТОВ «Азов-Автотранс» (покупець) з ТОВ «Гестора» (постачальник) при виконанні договору від 18 січня 2016 року № 1801 та з ТОВ «Сінкер» (постачальник) при виконанні договору поставки від 21 січня 2016 року № 2001, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: рахунками фактури, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, товарно-транспортними накладними, актами списання дизельного палива та пакувального полотна, якими підтверджено, що придбані матеріали олива та пакувальна плівка були поставлені на облік у ТОВ «Азов-Автотранс» та після використання списані, а також наказами №18 від 31 грудня 2015 року, №1 від 03 січня 2016 року директора ТОВ «Азов-Автотранс».
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладеного зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахували те, що отримані товари від контрагентів позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме при наданні транспортних послуг з навантаження, розвантаження, перевезення вантажів різним суб'єктам господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Судами об'єктивно взято до уваги, що транспортування товару здійснювалось за рахунок та транспортом покупця (позивача).
Відповідно до пункту 44.1, підпункту 44.3 44.5 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансо