ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №813/3609/17
адміністративне провадження №К/9901/49084/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову
Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (колегія у складі суддів: М.П. Кушнерик, О.І. Мікула, А.Р. Курилець)
у справі
№813/3609/17
за позовом
Головного управління ДФС у Львівській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутта опт торг»
про
застосування адміністративного арешту коштів на рахунках,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутта опт торг» (далі - Товариства), що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.
Позов обґрунтовано тим, що з урахуванням не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, на виконання вимог пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підстави для застосувати арешту коштів на рахунках такого платника.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 (суддя - Гавдик З.В.) позов задоволено. Накладено арешт коштів Товариства, що знаходяться на рахунках у банках.
Натомість постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із відсутністю правових підстав для застосування арешту коштів на рахунку відповідача, як одного із елементів арешту, що передбачений положеннями ПК України, з урахуванням черговості його застосування.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. По суті скарги вказується на такі ж підстави, що були зазначені у позову, а тому додатково зазначенню не підлягають. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції надав занадто малий строк для можливості подачі відзиву на апеляційну скаргу, з огляду на те, що апеляційне провадження ухвалою було відкрито 22.03.2018, яка отримана ним разом із повісткою про виклик у судове засідання на 28.03.2018 лише 26.03.2018.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС, у зв'язку із не допуском його посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (підстава проведення - наказ від 13.04.2018) складено акт не допуску № 492/13-01-14-06 від 06.10.2017.
У зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, у зв'язку із відмовою платника податків від проведення позапланової перевірки, у задоволенні якої судом апеляційної інстанції було відмовлено, оскільки відсутні на то правові підстав, зокрема наявність лише податкового боргу зумовлює право у контролюючого органу звертатись до суду і позовом про застосування арешту коштів на рахунках пральника податку.
Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку пла