ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №820/4880/17
адміністративне провадження №К/9901/23896/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову
Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (суддя: М.М. Панов)
та постанову
Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (колегія у складі суддів: Л.В. Любчик, О.І. Сіренко, О.А. Спаскін)
у справі
№ 820/4880/17
за позовом
Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОЕКТ-1»
про
накладення арешту на кошти,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просила накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОЕКТ-1» (далі - ТОВ «ТЕХПРОЕКТ-1») відкритих в банківських установах.
В обґрунтування позовних вимог податкова інспекція посилалась на наявність визначених статтею 94 Податкового кодексу України правових підстав для застосування арешту коштів позивача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи, що спричинило прийняття неправильного рішення. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 вересня 2017 року на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено наказ №4978 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТЕХПРОЕКТ-1».
На підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 21 вересня 2017 року №7210 та №7211 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову перевірку ТОВ «ТЕХПРОЕКТ-1».
Відповідач 21 вересня 2017 року не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено акт №2987/20-40-14-12-11/32565361.
Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України, начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області винесено рішення №20916 від 19 жовтня 2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
За таких обставин, податковий орган спершу застосував умовний арешт майна відповідача, який не був підтверджений у судовому порядку.
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальна процедура