ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №812/301/17
адміністративне провадження №К/9901/35608/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Головного управління Державної фіскальної служби У Луганській області
на постанову
Луганського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя: Чиркін С.М.)
та ухвалу
Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (колегія суддів у складі: Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)
у справі
№812/301/17
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднане господарство залізничного транспорту»
до
Головного управління Державної фіскальної служби У Луганській області
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднане господарство залізничного транспорту» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, викладену у листі №56/10/12-32-12-03-19 від 01.02.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що надана податкова консультація є протиправною та такою, що належить скасуванню, оскільки прийнята необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація. Позивач відповіді на перше та третє питання запиту не отримав. По другому питанню надано відповідь про те, що підстави для подання уточнюючого розрахунку з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності з посиланням на Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII відсутні. Однак позивач вважає, що на нього розповсюджуються норми статті 6 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII в частині звільнення від виконання своїх обов'язків щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14.04.2014 по 07.06.2016.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміст спірної податкової консультації зводиться лише до викладення положень Податкового кодексу України з питання порядку сплати земельного податку, без будь якого роз'яснення практичного застосування, використання положень норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно прав та обов'язків позивача, як платника податків, у зв'язку з чим оскаржувана консультація не виконує допоміжної функції контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Фактично відповідач в податковій консультації не зазначив, яким чином на позивача розповсюджуються певні норми діючого законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно. Позивач, ані до ДПІ, де він перебуває на обліку, ані до ГУ ДФС у Луганській області під час звернення про надання індивідуальної податкової консультації сертифікат ТПП не надавав. Порушені позивачем питання мали загальний (теоретичний) характер щодо окремих питань плати за землю. В матеріалах справи також відсутні документи, що підтверджують прийняття в період з 14.04.2014 до 08.06.2016 Сєвєродонецькою міською радою рішень про звільнення та/або встановлення пільг із сплати земельного у зв'язку з проведення антитерористичної операції відсутні.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом від 03.01.2017 за №1 на отримання податкової консультації, в якому викладені обставини щодо яких у позивача виникла потреба у роз'ясненні податковим органом, а саме, з огляду на використання позивачем земельних ділянок, розташованих в межах м.Сєвєродонецьк, постали наступні питання: 1) яку саме податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) слід подавати звітну або уточнюючу? 2) що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю? 3) який порядок нарахування та обчислення розміру орендної плати за період з 14.04.2014 до 07.06.2016?
У відповідь на вказаний запит відповідач у листі від 01.02.2017 № 56/10/12-32-12-03-19 по першому питанню повідомив, що підстав для подання уточнюючого розрахунку з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності посилаючись на Закон від 02.09.2014 № 1669-VII відсутні. Щодо другого питання роз'яснено те, що уточнюючий розрахунок з плати за землю подається до контролюючого органу в разі, якщо платник податку на поточний рік подав звітну декларацію за земельні ділянки, що перебувають у його власності, а протягом року отримав право власності на іншу земельну ділянку чи при зміні протягом року функціонального використання землі, зміні розміру орендної плати або ставки податку, настання інших факторів, що впливають на розмір податкового зобов'язання з плати за землю, виявлення помилок. Щодо третього питання роз'яснено, що платники податку самостійно обчислюють суму орендної плати та до 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Як правильно встановлено судами, підставою для звернення позивача за консультацією послугувало практичне застосування норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 року щодо сплати за користування земельними ділянками державної