ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №809/1457/15
адміністративне провадження №К/9901/27633/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
на постанову
Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 (суддя: Остап'юк С.В.)
та ухвалу
Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: С.П. Нос, І.О. Яворський, Р.В. Кухтей)
у справі
№809/1457/15 (876/8008/15 )
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до
Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
про
скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0071811701 від 30 грудня 2014 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0071841701 від 30 грудня 2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо відсутності об'єктів оподаткування по задокументованих операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та у зв'язку з цим завищення витрат за 2013 рік на суму 35291,48 гривень, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшив суму грошового зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7940,58 гривень, в тому числі за основним платежем 5293,72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2646,86 гривень, а також оскаржуваною вимогою визначив борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12246 гривень.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 01.12.2009, взятою на податковий облік 02.12.2009, зареєстрованою платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за НОМЕР_3 від 02.02.2010.
В період 2013 року позивач здійснював оптову торгівлю овочами та пивом, перебуваючи на загальній системі оподаткування згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, шляхом сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб.
Позивачем вчасно подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік, в якій за 2013 рік до складу витрат включено витрати в розмірі 87210 гривень на оплату послуг наданих фізичною особою ОСОБА_6 згідно договору про надання послуг №37 від 01.10.2013. Також, за грудень 2013 року до складу витрат позивачем включено 10587, 14 гривень, сплачених коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за надані послуги згідно акта здачі-прийому послуг №8 за грудень 2013 року.
В період з 26.11.2014 до 09.12.2014 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 до 31.12.2013, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 16.12.2014 складено акт за №10757/09-15-17-01-09/НОМЕР_2.
Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 138.1 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податку на доходи фізичній особі від провадження діяльності у розмірі 5 293, 72 гривні; порушення частин 1, 3 статті 7, частини 11 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункту 2 пункту 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України за №455 від 09.09.2013 роу, в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 12246 гривень та встановлено факт несвоєчасної сплати за 2013 рік.
Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на наступному.
Під час проведення перевірки направлено контрагенту позивача - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 запиту щодо проведених розрахунків, у відповідь на який контрагентом позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 підтверджено надання послуг, в тому числі транспортних послуг, підтверджена відсутність заборгованості та представлено товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти здачі-прийому наданих послуг, банківські виписки, договір.
Відповідач, аналізуючи отримані документи та відомості від контрагента позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, встановив, що згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2013 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 працювало за цивільно-правовими договорами 3 фізичних особи: в листопаді 2013 року - 2 особи, в грудні 2013 року - 3 особи, у жовтні 2013 року - найману працю не використовував.
Подані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства - не заповнені всі обов'язкові реквізити, а саме: у випадках, коли вантажовідправник позивач - відсутні підписи вантажоотримувача - покупців та інформація про доручення на підставі якого здійснювалося одержання товарно-матеріальних цінностей; у випадках коли вантажовідправник - постачальник позивача - відсутні підписи вантажовідправників.
На підставі вказаних фактів відповідач дійшов висновку, що позивачем прийнято до виконання первинні документи (товарно-транспортні накладні), які не відповідають вимогам чинного законодавства, внаслідок чого завищено витрати за 2013 рік на суму 35291,48 гривень.
На підставі висновку про завищення витрат на суму 35291, 48 гривень відповідач дійшов висновку про збільшення суми чистого оподатковуваного доходу позивача у 2013 році на суми вказаного заниження та, у зв'язку з цим, з