ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 265/3993/17
адміністративне провадження № К/9901/45738/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 265/3993/17
за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя (суддя Міхєєва І. М.) від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сіваченка І. В., Шишова О. О., Чебанова О. О.) від 10 жовтня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - Управління), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;
- зобов'язати відповідача призначити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати;
- зобов'язати відповідача надати до суду у місячний строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в результаті уникнення негативних наслідків збройного конфлікту була змушена разом зі своєю сім'єю залишити місце свого постійного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та переміститися до міста Маріуполя, що посвідчується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 13 жовтня 2016 року.
17 жовтня 2016 року вона звернулася до Управління із заявою про продовження призначення їй щомісячної адресної допомоги на наступний 6-місячний строк. Згідно повідомлення відповідача від 09 грудня 2016 року, у призначенні відповідних виплат їй було відмовлено на підставі рішення Управління від 25 жовтня 2016 року, у зв'язку з наявністю в неї у власності 1/4 частини житлового приміщення, яке розміщене у АДРЕСА_2
16 травня 2017 року вона знову звернулася до відповідача з заявою про продовження призначення їй щорічної адресної допомоги на наступний 6-місячний строк. Проте згідно повідомлення відповідача від 24 травня 2017 року, відповідач їй знову відмовив у призначенні вказаних виплат на підставі свого рішення від 24 травня 2017 року з тих самих підстав.
Зазначені рішення відповідача про відмову у призначенні їй адресної допомоги на наступний 6-місячний термін за поданими нею заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року вважає протиправними та такими, що порушують її законні права як внутрішньо переміщеної особи.
3. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено:
- визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;
- скасовано рішення відповідача від 25 жовтня 2016 року та 24 травня 2017 року про відмову у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;
- зобов'язано відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;
- стягнуто з держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн.;
- у відповідності до ст. 267 КАС України, зобов'язано Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради надати суду у місячний строк звіт про виконання рішення суду.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. 18 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення ОСОБА_2, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 23 березня 2018 року касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 265/3993/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв'язку з переміщенням з постійного місця проживання у АДРЕСА_1 до м. Маріуполя, що підтверджується довідкою від 13 жовтня 2016 року № 1413035925 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а. с. 10/.
12. Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства, родині позивачки була призначена та сплачувалась з 09 лютого 2015 року по 08 серпня 2015 року, з 05 жовтня 2015 року по 28 березня 2016 року та з 14 квітня 2016 року по 13 жовтня 2016 року.
13. 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління з заявами про подовження їй виплат щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
14. Рішеннями Управління від 25 жовтня 2016 року та 24 травня 2017 року позивачу відмовлено у щомісячній адресній допомозі внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на її звернення від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року. Причиною відмови у призначенні вищевказаних виплат стали відомості про належність сім'ї на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2, що знаходиться не на окупованій території та не в зоні АТО /а. с. 12-13, 34-35/.
15. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_2 від 26 січня 1995 року є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 /а. с. 11/.
16. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, грошова допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Проте, відповідно до положень п. 15 ч. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1075р «Про затвердження Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Маріуполь входить до зазначеного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
18. У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належне позивачці на праві власності житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, тобто в районі проведення антитерористичної операції, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги, а тому вона має право на призначення їй, як внутрішньо переміщеній особі, щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085р (зі змінами) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» зі змінами від 02 грудня 2015 року № 1276-р «Про внесення змін у додатки 1 і 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085р», затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (додаток 1) та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (додаток 2), в яких місто Маріуполь Донецької області не зазначено.
20. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 Міністерством фінансів України було здійснено верифікацію та моніт