ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/1218/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кириченко Олени Георгіївни на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 (суддя Горохов І.С.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 (головуючий суддя: Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Писарєва Євгена Миколайовича
до Фізичної особи - підприємця Кириченко Олени Георгіївни
про стягнення 278 400,00 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. 26.06.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Писарєва Євгена Миколайовича до Фізичної особи - підприємця Кириченко Олени Георгіївни про стягнення вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 278 400,00 грн, з яких, 69 600,00 грн основної заборгованості та 208 800,00 грн штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасного повернення зворотної тари на підставі договору дистрибуції № 20/07 від 20.07.2016, у зв'язку з чим за ФОП Кириченко О.Г. утворилась заборгованість у розмірі 69 600,00 грн. Позивач, посилаючись на ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджені наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.1992 № 15, просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нарахований штраф в розмірі 208 800,00 грн.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 у справі №908/1218/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018, позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Кириченко Олени Георгіївни на користь Фізичної особи - підприємця Писарєва Євгена Миколайовича суму вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 69600,00 грн, судовий збір в розмірі 1044,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 208 800,00 грн. відмовлено.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
4. 09.01.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Фізичною особою - підприємцем Кириченко Оленою Георгіївною подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 908/1218/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 року у справі № 908/1218/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.
6. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
7. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
8. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 заяву Фізичної особи - підприємця Кириченко Олени Георгіївни про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено строк ФОП Кириченко Олени Георгіївні для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 908/1218/18, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 25.02.2019.
9. Одночасно даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Кириченко Олени Георгіївни про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 до закінчення його перегляду в касаційній інстанції.
10. 23.02.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 26.02.2019.
11. 11.03.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено додаткові пояснення до касаційної скарги, які фактично надійшли до суду 13.03.2019.
Оскільки у вказаних додаткових поясненнях до касаційної скарги фактично викладені заперечення на відзив на касаційну скаргу, наданий позивачем, суд долучив додаткові пояснення до матеріалів справи.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
12. У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець Кириченко Олена Георгіївна (скаржник, відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 в частині задоволення позовних вимог на суму 69600,00 грн та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 908/1218/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме ч.1 ст. 75 та ст. 78 ГПК України та не застосовано до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 77 ГПК України.
Відповідач зазначає, що суди прийняли за основу акт звірки розрахунків, який як зведений обліковий документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може підтверджувати проведення господарської операції. При цьому, скаржник посилається на правові позиції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у справі №926/1908-б/14, постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №902/680/15, від 14.03.2018 у справі №910/8152/17.
ФОП Кириченко О.Г. вказує, що у видатковій накладній №1-00008013 від 10.08.2017, яка підписана відповідачем, не міститься жодних вказівок на залишок тари після здійснення господарської операції, натомість вже після підписаної обома сторонами видаткової накладної в нижній частині аркуша існує додрукована "картка руху тари", де зазначені відповідні відомості, але підпису під цією "карткою руху тари" не має, тому на думку скаржника відомості вказаної картки не можуть вважатися достовірним доказом в розумінні ст. 78 ГПК України.
Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. 75 ГПК України щодо обставин справи в частині повернення бутлів в рамках 8 операцій, які були визнані ФОП Кириченко О.Г.
Необхідність направлення справи на новий розгляд для встановлення дійсних взаємовідносин сторін на підставі належних та допустимих доказів здійснення господарських операцій скаржник обґрунтовує тим, що відповідач не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та не міг у повному обсязі спростувати доводи позивача. Крім того, відповідач вказує, що позивач у суді апеляційної інстанції визнав та надав пояснення, що бутлі у кількості 342 шт., які включені в акт звірки та на підставі яких здійснювались всі подальші розрахунки, поставлялись не в межах договору дистрибуції №20/07 від 20.07.2016, а в межах інших договірних відносин, тобто борг стягнуто за невиконання іншого договору, який судом не досліджувався.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги відповідач заперечує щодо обставин, викладених у відзиві на касаційну скаргу, підтримує доводи, викладені у касаційній скарзі та вважає, що судами попередніх інстанцій не застосовано п.3.8. укладеного між сторонами договору, яким врегульовано питання передачі тари від позивача до відповідача, а в матеріалах справи немає доказів поставки бутлів, вартість яких стягнуто судами, відповідачу.
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 908/1218/18 - без змін.
Позивач вважає, що відповідачем не було надано жодних додаткових доказів на підтвердження своєї позиції (актів звірення взаємних розрахунків з іншими даними, доказів на спростування розрахунку, наданого позивачем), а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданої судами попередніх інстанцій.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Між Фізичною особою-підприємцем Писарєвим Євгеном Миколайовичем - сторона-1 (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кириченко Оленою Георгіївною - сторона-2 (надалі - відповідач) було укладено договір дистрибуції №20/07 від 20.07.2016.
Відповідно до п. 1.1. цього договору сторона-2 являється дистриб'ютором сторони-1 в частині проведення продажів природної питної води "Експресія нова" (далі - товар), детальне найменування, ціна, асортимент якого вказується в специфікаціях.
У п. 1.2. договору сторони узгодили, що товар розливається у 18,9-ти літрові бутлі (виготовлені на обладнанні ТОВ "Юджин", м. Черкаси). Бутлі для розливу води будуть надаватися стороною-1 в кількості, необхідній для виконання замовлення сторони-2.
Також сторони в договорі обумовили, що товар поставляється в 18,9-ти літрових бутлях, які є власністю сторони-1; сторона-2 сплачує вартість води та повертає вартість бутилі стороні-1 при кожній реалізації товару клієнтам (п. 3.6, 3.7. договору), та встановили обов'язок сторони-1 регулярно підписувати акти звірки взаємних розрахунків коштів та бутлів (п. 2.1.3).
Відповідно до п. 3.8. договору передача тари засвідчується актами прийому-передачі тари, які підписуються уповноваженими представниками сторін в момент передачі товару, в яких вказується кількість, що підлягає поверненню
За умовами п. 4.8. договору зворотна тара (бутлі 18,9 л) на склад сторони-1 приходять в автомобілі, який опломбований стороною-2. Якщо при розвантаженні оборотної тари на складі сторони-1 буде виявлено недостачу тари, сторона-2 зобов'язується виправити супровідні документи відповідно до фактично поверненої кількості тари. Якщо при розвантаженні оборотної тари на складі сторони-1 буде виявлено тару, яка не придатна для подальшого використання (фізично пошкоджена, має різкі сторонні запахи, забруднена, виготовлена з ПЕТ-матеріалу) стороною складається відповідний акт. У даному випадку сторона-2 зобов'язується взяти на себе збитки по відшкодуванню відбракованої тари.
Сторони визначили строк дії договору до 31.12.2017 та обумовили, що закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від виконання невиконаних ними взятих на себе зобов'язань (п. 6.6., 6.7. договору).
16. У специфікації №1 до договору сторони визначили вартість тари, в тому числі і вартість 1 шт. бутилі 18,9 л в сумі 150,00 грн.
17. На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивач поставляв, а відповідач приймав товар у зворотній тарі, що підтверджується видатковими накладними за період постачання з 22.07.2016 по 10.08.2017.
При цьому, у кожній видатковій накладній, як і передбачено умовами договору, сторонами окремим рядком визначалося кількість зворотної тари, що залишалася у відповідача після даної поставки (сторони-2).
18. Відповідно до видаткової накладної №1-00008013 від 10.08.2017, що засвідчує останню поставку питної води, залишок неповерненої тари становить 523 бутлів.
19. Також сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт звіряння руху заставної тари за період з 01.01.2015 по 31.07.2017 станом на 31.07.2017, в якому визначено, що залишок тари у сторони-2 становить 631 бутель. Акт підписаний сторонами без зауважень.
20. Після складання вказаного акту позивачем на адресу відповідача було здійснено постачання товару відповідно до накладної №1-00007289 від 21.07.2017, в кількості 200 бутлів, повернуто - 323 бутлі. Зазначено залишок кількості 508 бутлів.
21. Відповідно до видаткової накладної №1-00008013 від 10.08.2017 відповідачу поставлено 100 бутлів, повернуто тари - 85 бутлів, залишок 508 бутлів.
22. Крім того, відповідачем сплачено вартість 59 бутлів. Станом на 11.08.2017 неповернутою є тара в кількості 464 бутлі.
23. Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.06.2018 та просив повернути 464 бутлі або сплатити заставну вартість - 69600 грн.
24. Відсутність задоволення цієї претензії стало підставою цього позову, в якому позивач крім заставної вартості зворотної тари просить стягнути з відповідача штраф в сумі 208800 грн за прострочення повернення тари.
VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
25. Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 69 600,00 грн підлягають задоволенню.
26. Щодо стягнення з відповідача 208800,00 грн. штрафу за неповернення зворотної тари, яке обґрунтоване положеннями п. 95 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.1992 № 15, а також ст.ст. 224, 225 ГК України, місцевий господарський суд вказав, що у разі відсутності у договорі умов щодо обов'язкового повернення засобів упаковки та майнової відповідальності за порушення такого зобов'язання в господарського суду немає правових підстав для задоволення вимог, пов'язаних зі сплатою зазначених штрафів.
Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з аналізу умов договору дистрибуції №20/07 від 20.07.2016, відповідальність ФОП Кириченко О.Г. за неповернення зворотної тари жодним чином сторонами не обумовлена, відтак підстави для застосування до ФОП Кириченко О.Г. відповідальності за неповернення зворотної тари у вигляді стягнення штрафу у розмірі 208 800,00 грн відсутні, тому відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.
27. Суд апеляційної інстанції погодився з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
VІІ. Позиція Верховного Суду
28. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів, договором, що був укладений між сторонами, було встановлено обов'язок відповідача повернути зворотню тару - 18,9 літрові бутлі, або ж сплатити за них заставну вартість, про що позивачем було заявлено претензію, тобто строк виконання обов'язку є таким, що настав.
30. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК:
"1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій."
Згідно зі ст.73 ГПК:
"1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків."
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.74 ГПК:
"1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на