ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/762/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
позивача - Рибченка О.Г.,
відповідача - Мальованої В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 (судді: Якімець Г. Г., Бонк Т. Б., Мирутенко О. Л.) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2018 (суддя Андрейчук Л. В.) у справі № 907/762/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"
до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка"
про визнання протиправним відчуження майна та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (далі - ТОВ "Енергополіс") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (далі - Підприємство "ЦСТРІ м. Києва") про визнання відчуження Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" (далі - ТОВ "Центр Квітка") спального корпусу літ. В загальною площею 2 399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, Санаторій "Квітка Полонини", будинок 1а, протиправним і здійсненим без згоди позивача, а також до ТОВ "Центр Квітка" про визнання права власності за ТОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 спального корпусу літ. В загальною площею 2399,3 м2, розташованого за цією адресою.
1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 321 і 328 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що спірний об'єкт - спальний корпус створено у результаті здійснення сторонами спільної діяльності згідно з інвестиційним договором від 07.05.2004 № 7, укладеним між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва", і створений об'єкт став спільною частковою власністю учасників такої спільної діяльності.
У подальшому Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" шляхом виділу створило нову юридичну особу - ТОВ "Центр Квітка", якому в порушення умов інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 без згоди позивача, безоплатно, за розподільчим балансом та актом приймання-передачі нерухомого майна передало об'єкт інвестування в цілому, а у 2013 році ТОВ "Центр Квітка" зареєструвало право власності на нерухоме майно в цілому.
Проте передача об'єкта інвестування ТОВ "Центр Квітка", на думку позивача, відбулася із порушенням вимог законодавства, зокрема статті 358 Цивільного кодексу України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а розпорядження об'єктами спільної власності відбувається за згодою всіх співвласників.
Отже, оскільки позивач є співвласником об'єкта інвестування, відчуження такого майна мало відбуватися виключно за згодою співвласника - позивача, який відповідної згоди не надавав. При цьому оскільки відповідачами частку позивача у спільному майні (об'єкті інвестування) визначено не було, хоча позивач виконав усі умови договору про спільну діяльність і є титульним володільцем предмета договору, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання розміру частки у праві спільної часткової власності на об'єкт інвестування.
Крім того, позивач подав клопотання про визнання пропущеною з поважних причин позовної давності на підставі частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, наголошуючи на тривалому розгляді спору між Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" і генеральним підрядником, а отже і на неможливості визначити балансову вартість новоствореного об'єкта інвестицій і виділити частки сторін інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7, а також звертаючи увагу на різні позиції судів усіх інстанцій щодо початку позовної давності, висловлені у справі № 907/584/14.
1.3. Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" подало до суду заяву про застосування позовної давності на підставі статті 261 Цивільного кодексу України.
1.4. ТОВ "Енергополіс" подало до суду уточнення до позовної заяви та обґрунтування позовних вимог наголошуючи, що для визначення частки позивача у новоствореному об'єкті нерухомості необхідно з'ясувати балансову вартість цього об'єкта, з урахуванням, у томі числі, проінвестованих ТОВ "Енергополіс" коштів на реконструкцію.
Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" запевнило ТОВ "Енергополіс" у виконанні зобов'язань щодо визначення остаточної балансової вартості об'єкта і передачі частки позивачеві після вирішення судового спору із генеральним підрядником.
Згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013, якою скасовано рішення суду першої інстанції у справі № 5/160-8/41, відмовлено у задоволенні позовних вимог генерального підрядника будівництва об'єкта (Закритого акціонерного товариства " Будівельне управління № 1") про стягнення із Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" грошових коштів.
Отже, на переконання позивача, саме із дати оголошення судового рішення у справі № 5/160-8/41 - 15.04.2013 остаточно було визначено балансову вартість новоствореного у результаті реконструкції об'єкта нерухомості. З метою реалізації зобов'язань за інвестиційним договором від 07.05.2004 № 7 між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" 27.06.2013 підписано акт звірки розрахунків, яким підтверджено обсяг інвестицій ТОВ "Енергополіс" у новостворений об'єкт нерухомості. За змістом цього акта частка ТОВ "Енергополіс" у новоствореному об'єкті становить 52,95%.
ТОВ "Енергополіс" звернулося до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" з листом від 18.02.2014 № 5 із пропозицією виконати зобов'язання за інвестиційним договором № 7, однак Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" в оформленні за позивачем права спільної часткової власності на об'єкт інвестування відмовило. Натомість, як стало відомо позивачеві, право власності на цей об'єкт 15.04.2013 було зареєстровано за ТОВ "Центр Квітка".
У зв'язку із невиконанням Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" зобов'язань за інвестиційним договором ТОВ "Енергополіс" подало позов про визнання права власності на частку у новоствореному об'єкті нерухомості, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2015 у справі № 907/584/14 у задоволенні позову відмовлено через пропуск позовної давності. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 і постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 рішення суду першої інстанції у справі № 907/584/14 частково скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову ТОВ "Енергополіс".
07.04.2016 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ "Енергополіс" на частку у розмірі 5295/10000 корпусу літ. В санаторію.
Проте згідно з постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 судові рішення апеляційного і касаційного судів у справі № 907/584/14 скасовано, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ "Енергополіс" залишено в силі. Водночас суддя Верховного Суду України висловив окрему думку у цій справі та наголосив, що Верховний Суд України вийшов за межі перегляду справи.
Крім того, позивач зазначив, що Європейський суд з прав людини прийняв заяву ТОВ "Енергополіс" про порушення Україною в особі Верховного Суду України прав товариства.
ТОВ "Енергополіс" акцентувало, що згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, проте таке право ТОВ "Енергополіс" порушено відповідачами.
Позивач також просив суд із метою захисту його порушеного права, з урахуванням обставин, які унеможливлювали як для ТОВ "Енергоподіс", так і для Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" своєчасне звернення до суду за захистом свого порушеного права, на підставі пункту 5 статті 267 Цивільного кодексу України визнати причини пропуску позовної давності поважними.
1.5. ТОВ "Енергополіс" (під час нового розгляду справи) подало до суду заяву про залишення позову до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання протиправним здійсненого без згоди ТОВ "Енергополіс" відчуження у власність ТОВ "Центр Квітка" новоствореного після реконструкції об'єкта нерухомості без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017, позовні вимоги задоволено частково, визнано за ТОВ "Енегрополіс" право власності на частку в розмірі 5295/10000 спального корпусу літ. В загальною площею 2 399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1а. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.2. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018, позов ТОВ "Енергополіс" у частині позовних вимог до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" залишено без розгляду. У частині позовних вимог до ТОВ "Центр Квітка" у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення аргументовано, зокрема, тим, що у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14, ухваленій за результатами розгляду позову ТОВ "Енергополіс" до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання права власності на частку об'єкта інвестування за договором від 07.05.2004 № 7 і зобов'язання вчинити певні дії, викладено висновок про пропуск позовної давності, що у свою чергу свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у справі, що розглядається.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Енергополіс" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2018 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у справі скасувати та ухвалити нове рішення, визнати поважними причини пропуску позивачем позовної давності та задовольнити позовні вимоги про визнання за ТОВ "Енергополіс" права власності на частку нерухомого майна.
3.2. Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судами норм матеріального права щодо позовної давності та порушенні норм процесуального права щодо поширення наслідків преюдиціальності на судження. Так, ТОВ "Енергополіс" звертає увагу, що постанову Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14, на яку посилалася суди, прийнято з окремою думкою судді, який не погодився із позицією суду, вважаючи прийняття судами апеляційної та касаційної інстанціями судових рішень з повнотою встановлення прав і обов'язків, а також виконання сторонами інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 своїх обов'язків.
Скаржник вважає, що Верховний Суд України залишив у силі рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим ТОВ "Енергополіс" 25.08.2016 подало заяву до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про визнання порушення Україною під час перегляду Верховним Судом України справи № 907/584/14 положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яку прийнято до розгляду.
3.3. На думку ТОВ "Енергополіс", суди, мотивуючи оскаржувані судові рішення посиланням на відсутність в інвестиційному договорі, укладеному між сторонами, деяких суттєвих умов, жодним чином не обґрунтували, як саме ця мотивація пов'язана із предметом спору у зазначеній справі щодо визнання права власності на частку у новоствореному об'єкті нерухомості та в якій спосіб така аргументація впливає на вирішення спору.
Щодо посилання судів на відсутність реєстрації інвестиційного договору у податкових органах та нездійснення обліку спільної діяльності ТОВ "Енергополіс" зауважило, що фінансувало роботи з реконструкції нерухомого майна шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства "ЦСТРІ м. Києва", у зв'язку з чим бухгалтерський і податковий облік спільної діяльності вело саме це підприємство, як замовник робіт. Однак виконання чи невиконання підприєством зобов'язань з реєстрації інвестиційного договору у податковому органі жодним чином не впливає на дійсність чи недійсність договору і не позбавляє інвестора права на судовий захист щодо визнання права власності на частку у новоствореному об'єкті.
3.4. ТОВ "Енергополіс" вважає, що право власності на відповідну частку у новоствореному об'єкті нерухомості на підставі статті 328 Цивільного кодексу України виникло у товариства в момент державної реєстрації об'єкта нерухомості у Державному реєстрі прав на нерухоме майно як новоствореного об'єкта нерухомості, а отже вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом визнання за товариством права на частку у новоствореному об'єкті нерухомого майна ґрунтується на положеннях законодавства та дає суду змогу належним чином ефективно захистити порушені майнові права товариства.
3.5. Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 904/10673/16 (постанова від 29.03.2018), стосовно того, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, вважаючи себе титульним власником частки у новоствореному об'єкті нерухомого майна, наголосив, що позовна давність до позовних вимог титульного власника про визнання порушеного чи оспорюваного іншою особою права власності не застосовується.
Крім того, ТОВ "Енергополіс" вважає, що судження суду, наведене у рішенні від 11.06.2015 у справі № 907/584/14 про відсутність поважних причин пропуску ТОВ "Енергополіс" позовної давності не є преюдиційним фактом, а питання поважності чи неповажності причин пропуску позивачем позовної давності є не певною обставиною чи фактом, а оціночним судженням конкретного судді щодо обставин конкретної справи, у зв'язку з чим таке оціночне судження не може вважатися преюдиціальним фактом.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Центр Квітка" заперечуючи проти її задоволення, акцентує на правомірності та законності висновків судів і безпідставності доводів скаржника з мотивів, викладених у цьому відзиві, а також зазначає, що вимога позивача про визнання права власності є неналежним способом захисту, оскільки позивач ніколи не був власником майна, визнання права власності щодо якого він вимагає.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 07.05.2004 між TOB "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" укладено інвестиційний договір № 7 (про інвестування у нежитлове будівництво), за умовами якого Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" зобов'язувалося своїми силами та засобами, за власний рахунок і за рахунок залучених від ТОВ "Енергополіс" коштів реконструювати об'єкт інвестування - спальний корпус № 2 санаторію "Квітка Полонини", розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин. Остаточна ціна реконструкції визначається після її закінчення шляхом розрахунку фактичної її вартості. Фінансування інвестування ТОВ "Енергополіс" проводиться частково етапами, суми за наступними етапами погоджуються додатково, у разі необхідності розмір фінансування може бути збільшено (пункти 2.2, 2.4);
- згідно з підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 TOB "Енергополіс" має право після закінчення інвестування отримати у власність частку загальної площі санаторію, пропорційну його частці в інвестуванні за цим договором;
- за змістом підпунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 пункту 4.3 інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" зобов'язалося після закінчення спорудження санаторію та здачі його в експлуатацію визначити частку ТОВ "Енергополіс" у реконструкції санаторію пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції; визначити загальну площу спальних кімнат (номерів для відпочинку), кімнат соціальної сфери обслуговування санаторію тощо, яка відповідає частці фінансування ТОВ "Енергополіс" у загальному обсязі інвестування; передати у власність ТОВ "Енергополіс" ці площі протягом 30 днів із дати введення санаторію в експлуатацію; надати ТОВ "Енергополіс" усі необхідні документи на ці площі, а також сприяти йому в оформленні права власності на ці площі;
- ТОВ "Енергополіс" подало докази перерахування на рахунок Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" грошових коштів на виконання інвестиційної програми. За змістом акта звірки розрахунків між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" з інвестування реконструкції санаторію "Квітка Полонини" спального корпусу № 2 сторони зафіксували, що за період із 03.06.2004 по 27.02.2007 ТОВ "Енергополіс" перераховано Підприємству "ЦСТРІ м. Києва" 2 292 000,00 грн.
Зазначені обставини сторонами не спростовано.
4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 20.06.2007, об'єкт нерухомості - спальний корпус (корпус літ. В загальною площею 2399,3 м2, розташований у будинку 1а санаторію "Квітка Полонини" у с. Солочин Свалявського району) прийнято в експлуатацію.
4.4. Крім того, суди установили, що 01.03.2013 створено та зареєстровано шляхом виділу із Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" ТОВ "Центр Квітка", якому згідно з розподільчим балансом від 22.02.2013, затвердженим Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів УСІ", у результаті виділу за актом приймання-передачі від 09.04.2013 передано об'єкт нерухомого майна - спальний корпус літ. В загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Пол