ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін:
скаржника - Мастепанов О.В.
позивача - адвокат Костікова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 12.12.2018
у складі колегії суддів: Мартюхіної Н.О. (головуючого), Шутенко І.А., Плахова О.В.
у справі № 905/635/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс"
про визнання договору уступки права вимоги від 29.04.2016 недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
1. ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося в Господарський суд Донецької області з позовом до ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та до ТОВ "Наір-Сервіс" про визнання договору уступки права вимоги від 29.04.2016 недійсним.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.07.2018 по справі №905/635/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у даній справі апеляційну скаргу ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" задоволено. Рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2018 по справі № 905/635/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
5. При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
5.1 01.08.2009 між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" укладено договір про надання послуг з надання персоналу №7 (далі - договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати по заявці послуги з надання замовнику робітників для участі у виробничому процесі, з управління виробництвом або для виконання інших функцій, які пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією продукції, у період часу та на умовах, визначених цим договором. Кваліфікаційні вимоги до робітників визначаються замовником у письмовій заявці, яка надсилається на адресу виконавця по формі вказаній у додатку №1 до даного договору. Характер виконуючих робітниками функцій визначається поручителем замовника в межах їх професійної кваліфікації.
5.2 Згідно п.1.2 договору, функції, які передбачені п.1.1 цього договору, виконуються робітниками по місту знаходження замовника або у іншому узгодженому з замовником місці.
5.3 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 (п.11.1 договору).
5.4 Додатковою угодою №1 від 01.11.2009 продовжено строк дії договору до 31.12.2014.
5.5 Проте, 13.04.2011 додатковою угодою №8 до договору №7 від 01.08.2009 сторони дійшли згоди щодо розірвання договору №7 від 01.08.2009 з 15.04.2011.
5.6 На виконання умов договору сторонами складені та підписані акти про надання послуг з представлення персоналу: №ОУ-072 за період з 26.04.2011 по 10.05.2011 на загальну суму 2 825 015,84 грн., №ОУ-074 за період з 26.04.2011 по 10.05.2011 на загальну суму 20 001,24 грн., №ОУ-075 від 10.05.2011 на загальну суму 39 157,86грн., №ОУ-076 за період з 26.04.2011 по 10.05.2011 на загальну суму 724 434,22грн., №ОУ-077 за травень 2011 на загальну суму 3 890,04 грн. з додатками та акти про виконання робіт згідно цивільно-правових договорів.
5.7 10.05.2011 відповідачем-1 складено та підписано акт про надання послуг з представлення персоналу №ОУ-073 за період з 26.04.2011 по 10.05.2011 на загальну суму 2 772 473,94 грн.
5.8 Листом №082/1380 від 16.05.2011 позивач повідомив відповідача-1 про узгодження акту №ОУ-073 за період з 26.04.2011 по 10.05.2011 після сплати останнім заборгованості з штрафних санкцій на суму 1 133 350,00 грн. за порушення правил пропускного режиму, відшкодування збитків на суму 435 271,16 грн. за недостачу матеріальних цінностей у котеджу №1, а також відображення в акті надання послуг коректування по актам СБ на суму 454 937,63 грн.
5.9 В подальшому, 29.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наир-Сервіс" укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов Персонал Сервіс" (первісний кредитор) передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" (новий кредитор) належне йому право вимагати від Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" заборгованості за Актом №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009 на суму 2 657 192,93 грн. відповідно до справи №905/3017/15, яка знаходиться в Господарському суді Донецької області та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" приймає зазначене право вимоги, яке належить первісному кредитору.
Відповідно до п.1.2. договору про відступлення права вимоги за даним договором новий кредитор набуває усі права первісного кредитора відносно виконання ПАТ "МК "Азовсталь" заборгованості за Актом №ОУ-073 у справі №905/3017/15, що знаходиться в провадженні господарського суду Донецької області.
5.10 За умовами п.2.1 договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги сплати від ПАТ "МК "Азовсталь" заборгованості за Актом №ОУ-073 у справі №905/3017/15, що знаходиться в провадженні господарського суду Донецької області на загальну суму 2 657 192,93 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 2 657 192,93 грн. на протязі 20 банківських днів з моменту пред'явлення первісним кредитором відповідної письмової вимоги.
5.11 За вимогами п.3.1 договору про відступлення права вимоги, обов'язки первісного кредитора уступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами вказаного договору, не пізніше 2 робочих днів від дати укладення договору передати новому кредитору усі необхідні документи та інформацію, які засвідчують право вимоги яке передається по даному договору, у зобов'язанні первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.
5.12 Згідно п. 5.1 договору про відступлення права вимоги він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.
5.13 Додатковою угодою №1 від 06.06.2016 сторонами внесено зміни, зокрема до п.п. 1.2., 1.3. спірного договору про відступлення права вимоги, згідно з якими за даним договором до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних зобов'язань: сплачувати грошові кошти у розмірі 2 657 192,93грн., які боржник не сплатив первісному кредитору за отримані від останнього послуги з представлення персоналу у період з квітня 2011 по травень 2011. До Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора за Договором, визначене у п. 1.1.,1.2. даного Договору, а також усі права та обов'язки, що існують у Первісного кредитора за надані боржнику послуги з представлення персоналу у період з квітня 2011 по травень 2011.
5.14 16.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" звернулось до позивача з вимогою №вих1073 про оплату грошових коштів у розмірі 2 657 192,93 грн. у семиденний строк з дня отримання даної вимоги, яка отримана останнім - 22.09.2016.
5.15 Рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/3017/15 від 06.06.2016 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" про стягнення заборгованості в сумі 2 657 192,93 грн. відмовлено повністю.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
6. 09.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс" звернулось через Східний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 09.01.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі № 905/635/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. 23.01.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс" від 09.01.2019 разом зі справою № 905/635/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 905/635/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.02.2019.
9. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 905/635/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс" від 09.01.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 13.03.2019 об 11 год. 45 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
10. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ТОВ "Наір-Сервіс" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 Фактичні договірні правовідносини між сторонами, пов'язані з продовженням надання послуг з надання персоналу з 15.04.2011 не припинились, а без оплати залишились послуги надані у період з 16.04.2011 по 10.05.2011. З урахуванням вчинення сторонами відповідних дій направлених на виникнення та виконання, а також прийняття відповідних зобов'язань можливо стверджувати про наявність між позивачем та відповідачем 1 укладеного договору про надання послуг, кий був оформлений актами виконаних робіт, які містять в собі всі суттєві умови притаманні договору про надання послуг.
11.2 В матеріалах справи міститься вдосталь письмових доказів, які підтверджують наявність зобов'язання (на час укладення договору від 29.04.2016), вимога виконання якого є предметом оспорюваного правочину.
11.3 Відповідачі реалізувавши своє право на внесення змін до укладеного договору здійснили уточнення підстав виникнення зобов'язань, що обумовлює розгляд питання недійсності правочину з урахуванням відповідних змін.
11.4 Помилковим є висновок апеляційного суду щодо того, що внесені змін в договір про відступлення права вимоги фактично не дають можливості встановити за яким саме зобов'язанням та з яких підстав виникла сума боргу, яка відступається новому кредитору.
11.5 Помилковим є висновки суду апеляційної інстанції, щодо наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом.
11.6 На час відкриття апеляційного провадження були відсутні правові підстави які б давали можливість задовольнити клопотання позивача щодо поновлення строків на апеляційне оскарження рішення від 18.07.2018.
12. Представник скаржника в судовому засіданні 13.03.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувану постанову без змін.
14. Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2019 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Вирішуючи спір про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
19. Крім того, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
20. За приписами статті 207 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент укладання оспорюваного договору), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
21. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
22. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
23. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
24. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
25. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
26. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
27. Згідно частин 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
28. Відповідно до