ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/1049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Кеся Н.Б.
від 02.07.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.
від 13.12.2018
за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради та Департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради
до Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2"
про стягнення 648 221,70 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2018 року Дніпродзержинська місцева прокуратури звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради та Департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" про стягнення на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради на рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету на бюджетний рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства у м. Кам'янське, 648 221,70 грн недоотриманих коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який 26.06.2015 зареєстрував у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області декларацію про готовність до експлуатації новопобудованого об'єкту "Будівництво комплексу гаражів з адміністративно-побутовим корпусом та контрольно-пропускним пунктом, блок "0", блок "1", гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" за адресою: бульвар Незалежності, 2 м. Кам'янське", ухиляється від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь та від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кам'янське, обов'язок щодо укладення та сплати яких передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням Дніпродзержинської міської ради № 227 від 23.10.2010, чинним станом на дату введення об'єкту в експлуатацію, у зв'язку з чим Кам'янській міській раді заподіяно збитки у вигляді неодержаних коштів пайової участі (упущена вигода).
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Дніпродзержинська міська рада рішенням № 86 від 03.03.1993 надала дозвіл на виконання проектно-вишукувальної документації на будівництво гаражного комплексу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2".
У липні 1993 року Дніпродзержинська міська рада прийняла рішення № 283 про надання дозволу на проектування паралельного будівництва та надання земельної ділянки гаражно-будівельному комплексу "Лівобережний-2" з вбудованими приміщеннями торгівлі і побуту лівобережної частини міста, а також про надання функції генерального замовника по проектуванню і будівництву гаражного комплексу "Лівобережний-2" виробничо-комерційному підприємству "Габарит".
28.09.2009 Дніпродзержинська міська рада прийняла рішення № 777-42/V від 28.09.2009 про надання Гаражно-будівельному кооперативу "Лівобережний-2" у власність та в оренду земельних ділянок у місті Дніпродзержинськ по бульвару Незалежності, 2 загальною площею 2,5157 га, а саме: у власність - земельної ділянки площею 1,8767 га з цільовим призначенням: для розміщення гаражів та в оренду - земельної ділянки площею 0,6390 га з цільовим призначенням: для розміщення гаражів та будівництва приміщень торгівлі та побуту.
19.02.2010 між Дніпродзержинською міською радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" був укладений договір оренди земельної ділянки № 11148, на виконання умов якого 19.02.2010 Дніпродзержинська міська рада, як орендодавець, за актом прийому-передачі земельної ділянки від 19.02.2010 передала, а Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2", як орендар, прийняв в оренду строком до 28.09.2019 земельні ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,0684 га, що знаходяться за адресою: бульвар Незалежності, 2, м. Дніпродзержинськ, для будівництва приміщень торгівлі та побуту та розміщення гаражів, а саме: земельну ділянку площею 0,0228 га (1/3 частка від 0,0684 га) - для розміщення гаражів; 0,0456 га (2/3 часток від 0,0684 га) - для будівництва приміщень торгівлі та побуту.
26.04.2010 Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,8767 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, бульвар Незалежності, 2. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення гаражів.
Верховна Рада України постановою від № 4085 від 19.05.2016 перейменувала місто Дніпродзержинськ у місто Кам'янське.
26.06.2015 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстрував подану Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" декларацію № ДП 14315177008 про готовність до експлуатації новопобудованого об'єкту "Будівництво комплексу гаражів з адміністративно-побутовим корпусом та контрольно-пропускним пунктом, блок "0", блок "1", гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" за адресою: бульвар. Незалежності, 2, м. Кам'янське", в якій Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" зазначив себе замовником будівництва.
Департамент економічного розвитку Кам'янської міської ради листом № 06-04/636 від 13.10.2017 повідомив Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" про необхідність виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також повторно направив на адресу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" лист № 06-04/747 від 01.12.2017 про необхідність укладення договору про пайову участь та сплату коштів пайової участі з наведенням розрахунку її розміру.
Департамент економічного розвитку Кам'янської міської ради на підставі відомостей щодо кошторисної вартості будівництва, що містяться в декларації № ДП 14315177008 від 26.06.2015 про готовність об'єкта до експлуатації, провів розрахунок суми збитків (несплачених Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" коштів пайової участі) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та визначив розмір пайової участі, який підлягає перерахуванню до міського бюджету, - 648 221,70 грн (10% від 6 482 217,00 грн - кошторисної вартості будівництва, зазначеної у декларації).
Однак, Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" не виконав вимоги Департаменту, договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування не уклав, кошти пайової участі у визначеному Департаментом розмірі не сплатив. Наведене стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради та Департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний" про стягнення на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради на рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету на бюджетний рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства у м. Кам'янське, 648 221,70 грн недоотриманих коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.07.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018, позов задовольнив та стягнув з Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради недоотримані кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста в розмірі 648 221,70 грн. Стягнув з Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" на користь прокуратури Дніпропетровської області 9 723,33 грн судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач як замовник будівництва станом на 26.06.2015 - дату введення в експлуатацію побудованого ним гаражного комплексу повинен був укласти з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і сплатити пайовий внесок відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", норми якого відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин та які зобов'язували замовника будівництва сплатити внесок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до введення об'єкта будівництва в експлуатацію. При цьому, суди дійшли висновку, що відповідач не належить до осіб, які здійснили будівництво об'єкту за рахунок коштів фізичних осіб та звільнені від обов'язку сплати пайової участі, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують обставин того, що джерелом фінансування побудованого відповідачем об'єкту (гаражного комплексу) були лише кошти фізичних осіб. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій визнали позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. При цьому, суди встановили наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме:
- протиправної поведінки у вигляді бездіяльності у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій (відповідач в порушення вимог частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Дніпродзержинської міської ради № 277 від 23.06.2010, які були чинними на момент введення відповідачем побудованого ним об'єкту в експлуатацію, не уклав з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста);
- збитків у вигляді упущеної вигоди, розрахунок яких, проведений позивачами, є арифметично правильним,
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, який полягає в тому, що саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів;
- вини, яка полягає в тому, що відповідач, не зважаючи на наявність у нього встановленого законом обов'язку брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до органу місцевого самоврядування з приводу укладення договору про пайову участь та не перерахував пайовий внесок на створення та розвиток інфраструктури м. Кам'янське.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач - Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували норми статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України та не врахували, що відповідно до правил дії актів цивільного законодавства у часі, закріплених у зазначених нормах закону, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли до набуття ним чинності, що має місце у цій справі, оскільки будівництво гаражного комплексу було розпочато відповідачем у 1993 році; залишили поза увагою обставини того, що у декларації про готовність об'єкта до експлуатації інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання була відсутня та реєстратором не вимагалась;
- неправильно застосували положення частин 2, 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не врахували, що зазначені норми передбачають укладення договору про пайову участь замовником, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті до початку будівництва, а відповідачем заява про намір забудови була подана до набрання чинності зазначеного Закону;
- неправильно застосували статтю 1166 Цивільного кодексу України, оскільки стягнули грошові кошти пайової участі на підставі зазначеної норми, які не підлягали стягненню з огляду на відсутність укладеного між замовником будівництва і органом місцевого самоврядування договору про пайову участь та неузгодження між замовником будівництва і органом місцевого самоврядування величини пайової участі;
- порушили статті 2, 7, 11, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та не дослідили належним чином, повно, всебічно, об'єктивно обставини того, що будівництво введених в експлуатацію гаражів здійснювали члени кооперативу за власний рахунок та докази, якими ці обставини підтверджуються, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати пайову участь у розвитку інфраструктури міста згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради № 227 від 23.10.2010;
- не застосували до спірних правовідносин положення частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники, які споруджують на земельній ділянці об'єкти соціальної інфраструктури, та не врахували, що відповідач є неприбутковою організацією, не здійснює виробництво, створений та діє з метою задоволення соціальних потреб його членів у обслуговуванні їх гаражів, а побудовані та введені в експлуатацію об'єкти (гаражі) є саме об'єктами соціальної інфраструктури.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Прокуратури Дніпропетровської області у поясненнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі, є безпідставними та не підтверджують обставин неправильного застосування та порушення судами попередніх інстанцій при ухвалення оскаржених рішення та постанови норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач-2 просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству, а оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів є законними та обґрунтованими.
Дніпродзержинська місцева прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга - безпідставною.
Позивач-1 відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами у справі та характер позовних вимог, які ґрунтуються на завданні відповідачем позивачу-1 шкоди внаслідок неукладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста та несплати внеску пайової участі до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, які регулюють правовідносини із завдання позадоговірної шкоди.
Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже, враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 1166 Цивільного кодексу України, чим спростовуються т