ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Овчарик В. М.,
за участю представників:
позивача - Мицька Р. М. (адвокат),
відповідача - Мельника О. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (суддя Шкурдова Л. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 (головуючий - Мартюк А. І., судді: Зубець Л. П., Калатай Н. Ф.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
про стягнення 1755638,09 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія, Постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі - ПАТ "Київгаз", Товариство, Споживач) про стягнення 1755638,09 грн. заборгованості, з яких: 733246,41 грн. пені за період з 21.12.2016 по 21.06.2017, 829856,36 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2017 по 01.01.2018, 3% річних у сумі 192535,32 грн. за період з 21.12.2016 по 27.02.2018, з посиланням на статті 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується обставинами несвоєчасного виконання Товариством зобов'язання з оплати природного газу вартістю 12451013,94 грн., поставленого Компанією у листопаді 2016 року за договором постачання природного газу №16-087-ВТВ 23.11.2016 (далі - договір №16-087-ВТВ), укладеним між сторонами, та погашення залишку заборгованості в розмірі 5397869,76 грн. лише 28.02.2018 згідно з платіжним дорученням №1 від 28.02.2018.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, в позові відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані положеннями пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 в редакції, чинній до 01.01.2018 (далі - Порядок №20), пункту 81 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 в редакції, чинній з 01.01.2018 (далі - Порядок №256), та статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на які суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідачем на виконання спільних протокольних рішень №3348 від 19.12.2016, №654 від 30.01.2017, №657 від 30.01.2017, №2003 від 21.03.2017, №2010 від 22.03.2017, №2186 від 14.04.2017 та №2517 від 25.04.2017, якими сторони узгодили порядок проведення розрахунків та змінили строки виконання Товариством грошових зобов'язань перед Постачальником, погашено за рахунок коштів, наданих державою, заборгованість в розмірі 7053144,18 грн. за поставлений природний газ, а решта заборгованості (в сумі 5397896,76 грн.) за була сплачена 28.02.2018 із застосуванням нового механізму фінансування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, запровадженого державою з 01.01.2018, яким змінено порядок оплати, внаслідок чого відповідачем не було порушено свої зобов'язання перед позивачем, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання, а також нарахування інфляційних втрат і 3% річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
6. В обґрунтування своєї правової позиції Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 509, 526, 625 ЦК України, статей 7, 12 ГК України, пунктів 2-4, 8, 81 Порядку №256 та статті 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами помилково не враховано того, що визначений Порядком №256 правовий механізм передбачає можливість здійснення у 2018 році розрахунку ПАТ "Київгаз" з Компанією за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб'єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить; 2) сума простроченої заборгованості за договором №16-087-ВТВ, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році обов'язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на борг у сумі 5397869,76 грн.; 3) використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256, з метою погашення боргу перед Постачальником, свідчить про власне волевиявлення Споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє Товариство обов'язку відшкодування втрат кредитора, пов'язаних з простроченням грошового зобов'язання; 4) положення Порядку №256 не регулюють правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов'язань по пільгам і субсидіям; 5) встановлений постановою КМУ №256 порядок не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов'язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв.
7. 05.03.2019 до Верховного Суду від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшло клопотання №39-83-19 про передачу справи №910/3657/18 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке обґрунтовується необхідністю відступу від наведеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №927/276/18 (головуючий - Студенець В. І., судді: Баранець О. М., Стратієнко Л. В.) правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, згідно з яким "відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції суди попередніх інстанцій виходили із встановлених фактичних обставин, що оплата за послуги з балансування у спірному періоді проведена відповідачем виключно за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 №20 (діючого до 01.01.2018) та згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 №256 (зі змінами, введеними в дію з 01.01.2018)".
12.03.2019 до Верховного Суду від ПАТ "Київгаз" надійшло клопотання №661/09 про передачу справи №910/3657/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовується формуванням з 01.01.2018 у судах першої та апеляційної інстанцій судової практики, обумовленої правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (головуючий - Студенець В. І., судді: Баранець О. М., Стратієнко Л. В.) у справі №927/276/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, та посиланням на те, що справа №910/3657/18 містить виключну правову проблему в питанні часткової компенсації державою за рахунок державного бюджету грошових зобов'язань між сторонами договору №16-087-ВТВ і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8. Проте колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначених клопотань сторін з огляду на таке.
За змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Зважаючи на те, що у справі №927/276/18 предметом позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Оператор газотранспортної системи) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (далі - ПАТ "Чернігівгаз") є стягнення з ПАТ "Чернігівгаз" заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості цих послуг, а підставою позову - неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000712, тоді як у розглядуваній справі (№910/3657/18) предметом позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) до ПАТ "Київгаз" (Споживач) є стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на залишок заборгованості за природний газ, придбаний відповідачем за договором постачання №16-087-ВТВ 23.11.2016, наведене виключає як подібність правовідносин у справі №927/276/18 та цій справі, так і підстави застосування до спірних договірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.12.2018.
Разом з тим, відповідачем належним чином не доведено того, що справа №910/3657/18 дійсно містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у спорах, що виникли з подібних правовідносин.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. ПАТ "Київгаз" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. 23.11.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Київгаз" укладено договір постачання природного газу №16-087-ВТВ, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Споживача. Постачальник передає Споживачу з 1 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року (включно) газ обсягом до 1500 тис. куб. м. (один мільйон п'ятсот тисяч кубічних метрів).
11. На виконання умов договору №16-087-ВТВ позивачем було передано відповідачу природний газ в кількості 1521608куб.м. вартістю 12451013,94 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016.
12. Згідно з пунктом 6.1 договору №16-087-ВТВ оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу, тобто до 20.12.2016.
13. Пунктом 8.2 договору №16-087-ВТВ визначено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
14. Відповідачем не здійснено оплату поставленого природного газу у повному обсязі у строк, встановлений договором №16-087-ВТВ, так як залишок боргу станом на 21.12.2016 становив 5397869,76 грн., а кінцева оплата проведена 28.02.2018 згідно з платіжним дорученням №1 від 28.02.2018.
15. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради, Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради, ПАТ "Київгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків: 1) спільне протокольне рішення №3348 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 136225,23 грн.; 2) спільне протокольне рішення №657 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 851554,08 грн.; 3) спільне протокольне рішення №654 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 1123313,37 грн.; 4) спільне протокольне рішення №2003 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 2653384,49 грн.; 5) спільне протокольне рішення №2010 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 346187,52 грн.; 6) спільне протокольне рішення №2517 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 1911856,49 грн.; 7) спільне протокольне рішення №2186 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуг з постачання, транспортування, розподілу природного газу на суму 30623 грн.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
17. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відн