ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І.
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 461/2659/16-ц
провадження № 12-522цс18
за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради (далі - Міськрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інструментальне-10» (далі - ОСББ «Інструментальне-10», ОСББ відповідно), Департамент містобудування Міськради, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Держземагентство України, Головне управління Держземагентства у Львівській області, Відділ Держземагентства у м. Львові, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування ухвали і зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року.
Відповідно до змісту частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Обставини спору
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Міськради від 1 жовтня 2015 року № 5248 про надання ОСББ «Інструментальне-10» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, та зобов'язати Міськраду внести на розгляд сесії його клопотання від 28 серпня 2015 року про виділення вказаної земельної ділянки в першочерговому порядку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій, учасником антитерористичної операції, тому відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має першочергове право на відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва (далі - Закон № 3551-XII).
Вважав, що його заява мала бути розглянута Міськрадою, за результатом її розгляду повинно бути ухвалене відповідне рішення. Однак його заява неправомірно розглянута Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Міськради.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення ухвали), оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову є ухвала Міськради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Міськрада при прийнятті такого рішення здійснювала владні управлінські функції, у зв'язку з чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися відповідним адміністративним судом.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року залишено без змін.
Погодившись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим суд обґрунтовано закрив провадження у справі. Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 та від 9 грудня 2014 року у справі № 21-308а14.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновок Великої Палати Верховного Суду
Постановою від 13 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій щодо віднесення цього спору до компетенції адміністративних судів та ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року залишила без змін.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки позов заявлено про порушення Міськрадою процедури розгляду клопотання позивача про виділення земельної ділянки в першочерговому порядку як учаснику бойових дій та учаснику антитерористичної операції відповідно до пункту 14 статті 12 Закону № 3551-XII, при цьому доказів, що у третьої особи (ОСББ «Інструментальне-10») виникло право користування спірною земельною ділянкою або доказів на підтвердження забудови ОСББ «Інструментальне-10» спірної земельної ділянки чи того, що земельна ділянка необхідна для обслуговування та користування житловим будинком, матеріали справи не містять, то між учасниками цієї справи речові, приватноправові відносини не виникли.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно закрив провадження у справі та роз'яснив позивачу його право на звернення до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.
Зміст окремої думки
Не погоджуючись із такою позицією Великої Палати Верховного Суду, вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року, ухваленої за наслідком перегляду ухвали Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року у справі № 461/2659/16-ц.
Так, відповідно до змісту частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ; у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Також згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАСУ у чинній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина друга статті 4 чинного КАСУ).
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, мо