ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2019 року
м. Київ
справа № 619/1925/16-к
провадження № 51-2539км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,
за участю:
секретарясудового засідання ЗайчишинаВ. В.,
прокурораКравченко Є. С.,
захисника Маслової О. Г. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015220280001965 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тазасуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Його ж визнано винуватим у залишенні в небезпеці особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, та засуджено за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання процивільний позов та процесуальні витрати.
Як установлено судом, ОСОБА_325 жовтня 2015 року близько 19:45,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем ВАЗ-21053 (д.н.з НОМЕР_1),під час руху по проїзній частині в с. Вільшанка Дергачівського району Харківської області в напрямку м. Харковапорушив вимоги пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки та виїхав на узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, унаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Через отримані тілесні ушкодження ОСОБА_4була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження та перебувала у непритомному стані, однак ОСОБА_3 залишив потерпілу без допомоги і покинув місце пригоди.
При перегляді справи 20 липня 2017 року Апеляційний суд Харківської області вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 скасував іпризначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, у решті залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скаргита узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційній скарзізасуджений ОСОБА_3 просить скасувати ці судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На думку засудженого, висновок місцевого суду у вирокупро його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень не відповідає фактичним обставинам справи і недоведенийжодними належними та допустимими доказами.
Також зазначає, щоадвокат Борзих Ю. В., який здійснював захист його інтересів у суді першої інстанції, неналежним чином виконував свої професійні обов'язки та подав апеляційну скаргу, в якій не було відображено його (ОСОБА_3) реальної позиції у кримінальному провадженні.
Крім того, засуджений вважає, що неповнота судового розгляду призвела до істотних порушень його прав та інтересів, гарантованих нормами кримінального процесуального законута Конституцією України.
Позиція учасників судового провадження
Захисник Маслова О. Г. у судовому засіданні вимоги касаційної скарги засудженого ОСОБА_3 повністю підтримала, просила судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор висловилася проти задоволення касаційної скарги і просила залишити судові рішення без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце касаційного розгляду, однак вони в судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, поясненнясторін,перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведенів касаційній скарзі,колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органом досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суднадав належну правову оцінку.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов такого висновку на підставі: показаньсамого засудженого ОСОБА_3, який частково визнав свою вину, а також показань потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; даних, зазначених