Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Стороженко С.О.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Ковальчук О.С.,
захисник Миролюбова О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Миролюбової О.В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080011399,
відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник Миролюбова О.В. у касаційній скарзі виклала вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції, ухваленого відносно засудженого ОСОБА_3, в частині призначеного покарання у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст. 69 КК України просить звільнити від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Крім того, вимогу про призначення покарання нижчого від нижньої межі санкції визначеної ч. 2 ст. 121 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням мотивовано формальним підходом апеляційного суду до врахування обставин, які пом'якшують покарання.
Потерпіла ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі вимагає змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, так як вважає призначене за цим вироком покарання явно несправедливим внаслідок суворості, а вирок суду першої інстанції, яким призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - законним та обґрунтованим. Також зазначає, що апеляційним судом безпідставно не враховано її заперечення доводам апеляційної скарги прокурора про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
2. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачений пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Судом також вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Вироком Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено у цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років.
У решті вирок залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18 грудня 2014 року ОСОБА_3 близько 23 год. 30 хв. знаходився за місцем свого тимчасового мешкання, що за адресою: АДРЕСА_1, коли йому зателефонувала його сестра ОСОБА_5 та повідомила про те, що її колишній співмешканець ОСОБА_6 направляється до місця її проживання, а саме: АДРЕСА_2, для з'ясування з нею стосунків та вона боїться за своє життя і здоров'я. При цьому ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 прийти до місця її проживання з метою захисту її від можливих протиправних дій ОСОБА_6
Будучи обуреним поведінкою ОСОБА_6, і маючи намір помститись останньому за вчинення можливих протиправних дій відносно своєї сестри шляхом нанесення ОСОБА_6, тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 18 грудня 2014 року близько 23 год. 55 хв. прийшов до будинку АДРЕСА_2, де на нього вже чекала ОСОБА_5 та вони вдвох стали очікувати на приїзд ОСОБА_6
Близько 00 год. 10 хв. 19 грудня 2014 року до будинку АДРЕСА_2, на автомобілі таксі прибув ОСОБА_6, тоді ОСОБА_3 вийшов з будинку та відчуваючи до останнього раптово виниклу неприязнь, рукою, стиснутою в кулак, умисно наніс декілька ударів в область голови ОСОБА_6, від яких останній впав на землю. Продовжуючи далі свої злочинні дії, направлені на умисне заподіяння ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, ОСОБА_3 став умисно наносити удари руками, стиснутими в кулаки, ногами та невстановленими слідством тупими предметами по різних частинах тіла ОСОБА_6, який від нанесених тілесних ушкоджень не міг чинити опір та продовжував лежати на землі.
При цьому ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субдуральної гематоми надправної півкулі головного мозку, перелому тім'яної кістки справа, скроневої кістки з переходом на основу черепа, травматичного шоку, з якими ОСОБА_6 каретою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де останній ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 год. 30 хв. помер.
3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та інших учасників судового провадження
Захисник в судовому засіданні суду касаційної інстанції просив про задоволення касаційних скарг, зміну вироку суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.
Прокурор заперечив доводам, наведеним у касаційних скаргах, з підстав їх необґрунтованості, зокрема й щодо невідповідності призначеного покарання ОСОБА_3 через суворість.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1.Стаття 50. Поняття покарання та його мета
Частина 1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
Частина 1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
4.1.3 Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
Частина 1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
4.1.4 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Частина 1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 414. Невідповідність п