Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 308/3270/17
провадження № 61-33137св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2017 року у складі суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Мацунича М. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у закарпатській області Роман ВладиславЯношович,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Ужгородський міський відділ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області) Романа В. Я. про відкриття виконавчого провадження № 53606629 від 20 березня 2017 року.
Скарга мотивована тим, що 20 березня 2017 року державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Романом В. Я. відкрито виконавче провадження №53606629 щодо виконання виконавчого листа № 308/18585/13, виданого 06 лютого 2017 року на виконання рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року. Вказаним рішенням апеляційного суду змінено рішення суду першої інстанції та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
Вказувала, що судом надано відстрочку виконання рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року, тому відповідно до пункту 6 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був зупинити вчинення виконавчих дій і повернути виконавчий документ стягувачу без виконання до закінчення відстрочки. Також державний виконавець не надав строк на добровільне виконання рішення суду, так як виконавчим документом не передбачено вчинення боржником будь-яких дій на користь стягувача. Крім того, в оскаржувані постанові державний виконавець стягнув із неї виконавчий збір, проте заходів примусового виконання рішення не вчиняв.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, визнати постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Романа В. Я. про відкриття виконавчого провадження № 53606629 від 20 березня 2017 року протиправною та скасувати її, зобов'язати державного виконавця повернути виконавчий лист № 308/18585/13 від 06 лютого 2017 року стягувачу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Романа В. Я. про відкриття виконавчого провадження № 53606629 від 20 березня 2017 року. Зобов'язано головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Романа В. Я. повернути виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/18585/13 від 06 лютого 2017 року стягувачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на предмет іпотеки, а саме: квартиру, яка належить ОСОБА_1, відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можливо звернути стягнення.
Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець не виконав дій, передбачених пунктом 6 частини першої статті 34 та пунктом 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконавчих дій та повернення виконавчого документу стягувачу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2017 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2017 року скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постанова головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Романа В. Я. про відкриття виконавчого провадження є правомірною і відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». В резолютивній частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року не зазначено, що судом надано відстрочку виконання рішення, а також те, що рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не підлягає виконанню. Зі змісту виконавчого листа також не вбачається, і в ньому не зазначено про відстрочку виконання рішення, а також, що рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підлягає виконанню, оскільки про його дію не зазначено в резолютивній частині рішення, проте посилання на те, що рішення не підлягає виконанню, міститься в мотивувальній частині вказаного рішення суду. У виконавчому документі зазначено про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення заборгованості за кредитним договором, тому державний виконавець повинен був повернути виконавчий лист стягувану або зупинити вчинення виконавчих дій. Апеляційний суд не надав оцінку доводам скарги заявника, які були надані до суду першої інстанції, про порушення державним виконавцем вимог частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». В оскаржуваній постанові державний виконавець прийняв рішення про стягнення з боржника 89 888 грн 21 коп. виконавчого збору, при цьому виконавчим документом не передбачено стягнення коштів з боржника, як і передачу майна стягувачу, тому розмір виконавчого збору повинен бути визначений від фактично стягнутих коштів або вартості майна божника. Крім того, апеляційний суд з порушенням норм процесуального права прийняв до провадження апеляційну скаргу органу державної виконавчої служби, яка була подана із порушенням строку на апеляційне оскарження та містила недоліки. Також, аргументами касаційної скарги є те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За положеннями статті 383 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 387 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду скарги, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суди установили, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 листопада 2014 року у справі № 308/18585/13-ц за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_1 загальною площею 55,10 кв. м, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 липня 1996 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Смірновою С. М., за реєстровим номером 7-7518, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 28/8-08 від 20 березня 2008 року, яка станом на 26 вересня 2013 року складає 898 882 грн 15 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати зі сплати судового збору у сумі 3 441 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання іпотечного договору № 68/23-2008 від 27 березня 2008 року недійсним та припиненим, припинення правовідносин за вказаним договором, зобов'язання нотаріуса зняти заборону, виключення запису з реєстру іпотек та виключення майна з єдиного реєстру заборон відчуження відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року змінено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 листопада 2014 року, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру НОМЕР_1 загальною площею 55,10 кв. м, яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 липня 1996 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Смірновою С. М. за реєстровим № 7-7518 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 28/8-08 від 20 березня 2008 року, яка станом на 26 вересня 2013 року складала 898 882 грн 15 коп., з яких: 641 707 грн 13 коп. - заборгованість за кредитом, 84 396 грн 09 коп. - заборгованість за відсотками, 172 778 грн 93 коп. - пеня, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не менше 278 000 грн, що було визначено іпотечним договором № 68/23-2008.
З мотивувальної частини рішення апеляційного суду від 20 грудня 2016 року вбачається, що, оскільки кредит, отриманий ОСОБА_1, є споживчим та укладений в іноземній валюті, на дані правовідносини поширюються приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотек