Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 585/4912/16-ц
провадження № 61-44516св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року у складі суддів: Хвостика С. Г., Собини О. І., Ткачук С. С.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - Роменська міська рада Сумської області,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Роменської міської ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності за набувальною давністю.
Позов мотивовано тим, що з 15 січня 2003 року вони є власниками 27/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Інші 23/50 частин цього будинку належали на праві власності ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до заяви, посвідченої 26 травня 1998 року державним нотаріусом, дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_1 відмовилась на користь ОСОБА_8 від належної їй частки спадкового майна, яке залишилось після смерті батька. ОСОБА_8, продавши їм на підставі договору купівлі-продажу від 15 січня 2003 року 27/50 частин житлового будинку, передала їм документи й на іншу частину будинку, після чого цією частиною будинку, яка входила до спадкового майна ніхто не цікавився. Вказували, що вони з 15 січня 2003 року добросовісно, відкрито і безперервно володіють спірною частиною житлового будинку, проводять у ньому ремонт, вимоги щодо повернення цього майна ніким не заявлялися.
Посилаючись на викладені обставини просили суд визнати за ними право власності за набувальною давністю в рівних частках на 23/50 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_7
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у рівних частках право власності за набувальною давністю на 23/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 грудня 1991 року державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Ганзя О. Б., і на підставі рішення Роменського міського суду Сумської області від 18 січня 1996 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі більше десяти років відкрито, безперервно користуються спірною часткою житлового будинку, проводять ремонти, оплачують комунальні послуги. Крім того, після смерті колишнього власника частки житла ОСОБА_7, у встановлений законом спосіб спадщину ніхто не прийняв, тому суд виходив із наявності підстав, визначених статтею 344 ЦК України для визнання за позивачами права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2017 року провадження у справі № 585/4912/16-ц за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Роменської міської ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності за набувальною давністю, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2017 року зупинено до вирішення Роменським міськрайонним судом Сумської області іншої справи № 585/2993/17 за позовом ОСОБА_1 до Роменської територіальної громади в особі Роменської міської ради, Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_10, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задоволено, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2017 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Роменської міської ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності за набувальною давністю закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним рішенням від 17 березня 2017 року суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, але подала апеляційну скаргу, вказані обставини були встановлені після відкриття апеляційного провадження у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження за поданою представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, апеляційною скаргою, оскільки рішенням суду першої інстанції вирішено питання щодо її прав і обов'язків, як спадкоємця ОСОБА_7 Вказаним рішенням суду вирішено питання про визнання за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права власності на частину будинку, який належав її батьку - ОСОБА_7, та фактично вирішено питання про відсутність у ОСОБА_1 права на спадкове майно після смерті її батька, в той час як вона не була залучена до участі у справі. Посилання суду на те, що ОСОБА_1 відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_11, шляхом подання заяви, не може бути прийнято до уваги, оскільки вказана заява була подана після спливу шестимісячного строку після смерті спадкодавця, заява не була подана до нотаріальної контори, а особа на користь якої заявник відмовилась від спадщини не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 ні за законом, ні за заповітом. Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено обставин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном або подання заяви про прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що вказані обставини не встановлювались судом першої інстанції. Також судом не враховано, що в провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Роменської територіальної громади в особі Роменської міської ради Сумської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно. Крім того, судом обмежено доступ заявника до правосуддя та порушено пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
(2) Позиція ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили про те, що оскаржувана ухвала Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги безпідставними. Суд апеляційної інстанцій вірно виходив із того, що ОСОБА_1 не надано доказів прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 З моменту відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 і до дня звернення позивачів до суду ОСОБА_1 не з'являлась за місцем знаходження спадкового майна, крім того 26 травня 1998 року подала до Кокшетауської державної нотаріальної контори Республіки Казахстан заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_8, яка у подальшому передала позивачам оригінали документів спадкодавця, зокрема свідоцтво про смерть, заповіт, правовстановлюючі документи на спадкове майно. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваним рішення від 17 березня 2017 року суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_1, тому необхідно закрити апеляційне провадження у справі, ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи є законним та обґрунтованим.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом установлено, що 15 січня 2003 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 та ОСОБА_10, придбали 27/50 часток житлового будинку площею 66,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Згідно рішення Роменського міського суду Сумської області від 18 січня 1996 року, свідоцтва про право власності від 17 грудня 1991 року та технічного паспорта на жиле приміщення вбачається, що власником інших 23/50 часток зазначеного будинку був ОСОБА_7, який згідно заповіту від 03 червня