Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 725/166/16-ц
провадження № 61-12331св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року у складі судді Галичанського О. І. та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2016 року у складі суддів: Чупікової В. В., Бреславського О. Г., Савчук М. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_4,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про визнання поруки припиненою.
На обґрунтування позову зазначено, що 29 січня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступник ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №11290270000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 30 тис. доларів США на споживчі потреби. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань позичальником за вищевказаним кредитним договором 29 січня 2008 року між банком та позивачами, з кожним окремо, укладені договори поруки. Умовами договорів поруки визначено, що кредитор не вправі без згоди поручителів змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителів.
Разом з тим, у грудні 2015 року вони отримали листи-вимоги банку про заборгованість позичальника станом на 18 грудня 2015 року у розмірі 9 813 долари 74 центи США та у розмові з позичальником їм стало відомо, що між банком та ОСОБА_4 укладено ряд додаткових угод до основного зобов'язання без їх відома.
Так, 09 лютого 2009 року додатковою угодою № 1 змінено графік повернення кредиту. Додатковою угодою № 2 від 08 травня 2009 року з 13 травня 2009 року по 12 травня 2010 року встановлено процентну ставку 9,5 % річних за користування кредитними коштами, а з 13травня 2010 року процентна ставка збільшилась до 13,9 % річних. Додатковою угодою № 3 від 31 жовтня 2013 року сторонами кредитного договору узгоджено процентну ставку на рівні 9,5 % річних.
Таким чином, з укладенням додаткової угоди № 2 від 08 травня 2009 року без відома та згоди поручителів збільшено процентну ставку за основним зобов'язанням, що в свою чергу призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів, а тому з моменту укладення вказаної додаткової їх порука є припиненою за частиною першою статті 559 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року позов задоволено. Визнаноприпиненою з 08 травня 2009 року поруку за договором поруки № 175756 від 29січня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 Визнаноприпиненою з 08 травня 2009 року поруку за договором поруки № 175757 від 29 січня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 Визнаноприпиненою з 08 травня 2009 року поруку за договором поруки № 175759 від 29січня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що у відповідності до пункту 2.1 договорів поруки № 175756, № 175757 та № 175759 від 29 січня 2008 року, умови яких є аналогічними, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін. Таким чином, внаслідок збільшення відсоткової ставки за умовами додаткової угоди № 2 від 08 травня 2009 року, відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителів та їх згода на таке збільшення у відповідності до умов пункту 2.1, укладених з ними договорів поруки, банком отримана не була, а тому суд приходить до переконливого висновку, що з моменту укладення вказаної додаткової угоди порука позивачів припинена з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині дати припинення поруки із 08 травня 2009 року на 13 вересня 2010 року.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про припинення поруки через збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок зміни основного зобов'язання є правильним. Проте, не відповідає обставинам справи та порушує норми матеріального права висновок суду щодо дати припинення поруки. Додаткова угода № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11290270000 від 29січня 2008 року укладена між відповідачами 08травня 2009 року, але розмір процентної ставки без згоди поручителів підлягав збільшенню з 13 вересня 2010 року.Доводи апелянта про те, що заборгованість відповідача ОСОБА_4 за тілом кредиту виникла у березні 2015 року, заборгованість за процентамивиникла у вересні 2015 року,тобто в період часу, коли діяла процентна ставка у розмірі 8,5% відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №4 від 09 січня 2015 року, не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов?язань, у цьому випадку відповідальність поручителя настає лише у разі неналежного виконання цих зобов?язань позичальником та лише в межах несплачених щомісячних платежів. Окремі зобов?язання поручителів, коли діяла підвищена процентна ставка, припинились в силу припинення окремих зобов?язань боржника у зв?язку з їх виконанням, а відповідальність поручителів обмежується лише обсягом порушеного зобов?язання. Виходячи з дати пред?явлення позову та фактичних обставин справи зміст зобов?язань передбачає нарахування та щомісячне погашення заборгованості із застосуванням процентної ставки у розмірі 8,5 % із 09 січня 2015 року. Всі платежі, які нараховані до 09 січня 2015 року за іншою процентною ставкою, припинились у зв?язку з їх погашенням та не входять до змісту зобов?язання.
(2) Позиція позивачів
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначають, що укладенням додаткової угоди № 2 до кредитного договору збільшено відповідальність поручителів без їх згоди, а тому порука припинилася на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За