Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 656/219/18
провадження № 61-48669св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Базіль Л. В., Склярської І. В., від 06 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Рівне Рівненської області помер ОСОБА_4, якому на праві власності належала земельна ділянка, розміром 8,24 га, що розташована на території Української сільської ради, Іванівського району, Херсонської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У січні 2018 року приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Скоропад В. В. повідомила позивача про те, що померлий ОСОБА_4 залишив на її ім'я заповіт, посвідчений Дебеславцівською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, яким заповів їй вищезазначену земельну ділянку. Бажаючи отримати належну їй згідно заповіту земельну ділянку, вона відразу ж звернулася до нотаріуса з питанням прийняття спадщини після смерті заповідача, однак їй було відмовлено у зв'язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визначити їй додатковий строк у два місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, як пропущений з поважних причин, оскільки вона не була обізнана про наявність заповіту та смерть заповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області, у складі судді Крисанової В. І., від 01 серпня 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк в шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Рівне Рівненської області, який має обчислюватися з дня, наступного після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач на час відкриття спадщини не проживала із спадкодавцем, про відкриття спадщини після його смерті та про наявність заповіту складеного на її користь дізналася з повідомлення нотаріуса, направленого їй 10 січня 2018 року, тобто поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, такі обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, а її необізнаність про наявність спадкового майна та незнання про існування заповіту не є об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що 10 січня 2018 року приватний нотаріус Скоропад В. В. повідомила ОСОБА_2 про заведену спадкову справу № 146/2017 після смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) та про наявність складеного 11 липня 2007 року заповідачем на її користь заповіту. Позивач вказує, що не мала можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не була обізнана про її право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, про смерть якого їй також не було відомо.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, правильність висновків суду апеляційної інстанції доводи касаційної скарги не спростовують. Звертаючись до суду із позовом, позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що їй не було відомо про смерть спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а також про наявність складеного на її користь заповіту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 належала земельна ділянка площею 8,24 га, розташована на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11, 63).
11 липня 2007 року ОСОБА_4, який проживав у с. Дебеславці Коломийськогорайону Івано-Франківської області, склав заповіт, яким заповів земельну ділянку (пай) площею 8,24 га, що знаходиться у відданні Української сільської ради Іванівського району Херсонської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Рівне Рівненської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, виданого виконавчим комітетом Маломидської сільської ради Костопільського району Рівненської області (а. с. 46).
14 вересня 2017 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В. В. заведена спадкова справа за № 146 на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 44).
Згідно копії спадкової справи, спадщина спадкоємцями не приймалась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. 14 вересня 2017 року спадкоємець ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом (а. с. 45, 52-54).
Відповідач ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого 31 січня 1977 року (а. с. 49).
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 490092872 від 14 вересня 2017 року, сформованої приватним нотаріусом Скоропад В. В., 11 липня 2007 року Дебеславцівською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області посвідчено заповіт ОСОБА_4 (а. с. 53).
10 січня 2018 року приватний нотаріус Скоропад В. В. повідомила ОСОБА_2 про те, що у її провадженні знаходиться спадкова справа № 146/2017 щодо майна померлого ОСОБА_4, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1. 11 липня 2007 року спадкодавцем складено заповіт на земельну ділянку, площею 8,24 га, розташовану на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області на користь ОСОБА_2 Заповіт посвідчений секретарем Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а. с. 68).
19 січня 2018 року ОСОБА_2 надіслала до приватного нотаріуса Скоропад В. В. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а. с. 77).
15 лютого 2018 року приватний нотаріус Скоропад В. В. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2, посилаючись на те, що 14 вересня 2017 року заведена спадкова справа за № 146/2017 за заявою спадкоємця ОСОБА_3, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і в порядку статті 1270 ЦК України прийняв спадщину. Спадкоємець ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину подала 19 січня 2018 року, яка надійшла до приватного нотаріуса 30 січня 2018 року, зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 28/2018, однак відповідно до статті 1270 ЦК України, вона пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини (а. с. 79).
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої