Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 569/10740/16-ц
провадження № 61-30134св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова ТетянаАнатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Рудики Л. Д., від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Шеремет А. М., Бондаренко Н. В., від 31 травня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Т. А., про визнання договору дарування недійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що згідно біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 10 серпня 2001 року ОСОБА_5, який є батьком позивача, придбав у ОСОБА_6 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. В 1989 році ОСОБА_5, як члену садівницького кооперативу «Городищенський», була виділена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,009 га, яка на підставі рішення Городищенської сільської ради від 28 січня 1994 року за № 79 була передана йому у власність, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом 01 серпня 2014 року позивачу стало відомо, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1, що розташована на території садівницького кооперативу «Городищенський» Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 грудня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року скасовано, а в задоволені позову ОСОБА_7 відмовлено. Однак ОСОБА_7 подарувала 1/2 частку спірної квартири, право власності на яку вона набула згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року.
Оскільки правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності, скасовано, договір дарування частки квартири на користь ОСОБА_3 є незаконним.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати недійсним договір дарування частки квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т. А., рішення про державну реєстрацію 12082277.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір дарування частки квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т. А., рішення про державну реєстрацію 12082277. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_7,подарувавши ОСОБА_3частину квартири, вчинила правочин щодо майна, яке їй не належало на законних підставах, оскільки правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири, скасовано, а тому договір дарування частини квартири є недійсним.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року залишено без зміни.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки правовстановлюючий документ, на підставі якого за дарувальником у оспорюваному правочині було зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири, скасований у судовому порядку, тому такий правочин щодо дарування цієї частини квартир є недійсним, адже вчинений щодо майна, на яке не підтверджено право власності дарувальника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2017 року ОСОБА_3подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасуватирішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент укладення договору дарування 01 квітня 2014 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року, на підставі якого дарувальник набула права власності на 1/2 частину спірної квартири, було чинним, відтак у день укладення договору дарування частина квартири перебувала на законних підставах у власності дарувальника, що давало їй право володіти та розпоряджатися нею на власний розсуд, у тому числі відчужувати частину квартири шляхом укладення договору дарування. Вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в момент укладення договору дарування права позивача порушені не були. Судами неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 203, 215 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Т. А., про визнання договору дарування недійсним призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири, скасовано, ОСОБА_7, подарувавши ОСОБА_3 частину квартири, вчинила правочин щодо майна, яке їй не належало. Таким чином договір дарування частини квартири є недійсним. Спірним договором дарування порушені права позивача, оскільки вона як співвласник майна була позбавлена права власності на більшу частку у квартирі після смерті батька.