ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
Київ
справа №806/2351/16
адміністративне провадження №К/9901/36312/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Семенюка М.М. від 01 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Котік Т.С., суддів Жизневської А.В., Охрімчук І.Г. від 02 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Голден» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 26 жовтня 2016 року №19264/10/06-25-08-02 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2016 року податковою звітністю; 2) зобов'язати Інспекцію визнати поданою податкову декларацію Товариства з ПДВ за вересень 2016 року у день її фактичного отримання, а саме 20 жовтня 2016 року.
В обґрунтування позову зазначало, що засобами поштового зв'язку Товариством до контролюючого органу направлено податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року, яка була оформлена належним чином та містила всі обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України), а тому вважає, що підстав для невизнання поданої декларації податковою звітністю не було.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов Товариства задоволено повністю.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що обставини зазначення неповного найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, а також відсутності підпису особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку, які слугували підставою для невизнання поданої Товариством податкової звітності з ПДВ за вересень 2016 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи й остання містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 48.3 статті 48 ПК України. Відтак, за висновком судів, у відповідача не було законних підстав для невизнання поданої позивачем декларації податковою звітністю Товариства.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки податкова декларація з ПДВ за вересень 2016 року, яка подана позивачем, заповнена з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 ПК України, а саме остання містила недостовірний обов'язковий реквізит - неповне найменування податкового органу, до якого подається звітність, а також не містила підпису особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку, що, за висновком відповідача, є законною підставою для відмови у прийнятті такої податкової декларації.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 жовтня 2016 року засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем подано до контролюючого органу податкову звітність з ПДВ за вересень 2016 року з відповідними додатками до неї.
Однак, листом від 26 жовтня 2016 року за №19264/10/06-25-08-02 «Про невизнання податкової звітності» Інспекція повідомила позивача, що згідно пункту 48.3 статті 48, пункту 49.8 статті 49 ПК України подана 20 жовтня 2016 року податкова декларація з ПДВ за вересень 2016 року №9198218282 не може бути визнана як податкова звітність, так як не містить обов'язковий реквізит - вказано недостовірний обов'язковий реквізит, декларація не підписана відповідними посадовими особами підприємства.
Вважаючи, що підстави для неприйняття податкової звітності відсутні, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пунктом 48.2 статті 48 ПК України визначено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер о