ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа №466/5637/17
адміністративне провадження №К/9901/3205/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на постанову Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Донченка Ю.В. від 06 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Попка Я.С, Сеника Р.П., Хобор Р.Б. від 07 листопада 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- зобов'язати відповідача зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 01 серпня 1974 року по 17 серпня 1981 року викладачем класу бандури у Кролевецькій дитячій музичній школі, з 01 вересня 1981 року по 10 листопада 1983 року викладачем по класу бандури у Бібрській музичній школі; з 10 листопада 1983 року по 30 серпня 1991 року викладачем музичної студії по класу бандури у Львівській середній школі № 36; з 01 вересня 1991 року по 01 січня 1993 року керівником ансамблю бандуристів «Калинонька» Будинку естетичного виховання дітей та юнацтва Залізничного району; з 02 січня 1993 року по 02 травня 2017 року викладачем по класу бандури у Львівській дитячі музичній школі № 4;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсії на день призначення згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача про відмову у виплаті грошової допомоги є неправомірним та суперечить положенням закону, оскільки її педагогічний стаж, у тому числі на посаді викладача позашкільного навчального закладу, на день звернення за отриманням грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив більше 35 років, тому вона має право на отримання вказаної грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач на день звернення до відповідача за призначенням грошової допомоги досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначення грошової відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» допомоги і має страховий стаж значно більше 30 років на такій посаді, а тому має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 20 листопада 2018 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з недотриманням скаржником вимог статті 213 КАС України (у редакції чинній на момент подання касаційної скарги), а саме до касаційної скарги не було додано копії оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 грудня 2017 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/5637/17 , витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду по справі № 233/4308/17.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Крім того в даній ухвалі задоволено клопотання скаржника, а саме, замінено відповідача у справі з Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на його правонаступника Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_9, позивач працювала з 01 серпня 1974 року по 17 серпня 1981 року викладачем класу бандури у Кролевецькій дитячій музичній школі, з 01 вересня 1981 року по 10 листопада 1983 року викладачем по класу бандури у Бібрській музичній школі; з 10 листопада 1983 року по 30 серпня 1991 року викладачем музичної студії по класу бандури у Львівській середній школі № 36; з 01 вересня 1991 року по 01 січня 1993 року керівником ансамблю бандуристів «Калинонька» Будинку естетичного виховання дітей та юнацтва Залізничного району; з 02 січня 1993 року по 02 травня 2017 року викладачем по класу бандури у Львівській дитячі музичній школі № 4.
10 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою в якій згідно з пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просила виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.
Листом від 17 липня 2017 року № 2713/06-9 Личаківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги, з посиланням на те, що період роботи з 01 серпня 1974 року по 30 квітня 2017 року за документами в пенсійній справі не може бути зарахований до страхового стажу, що визначає право на призначення та виплату грошової допомоги, оскільки посада викладача по класу бандури, викладача музстудії по класу бандури, керівника ансамблю бандуристів в позашкільному навчальному закладі не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач 03 серпня 2017 року звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано, що у відповідності до положень Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років та грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, з числа педагогічних працівників, мають, зокрема вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачені. З огляду на вищезазначене, Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому при обчислені стажу позивача, як працівника освіти, невраховано період роботи з 01 серпня 1974 року по 30 квітня 2017 року викладачем закладу позашкільної освіти до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, а тому, підстав для виплати позивачу спірної одноразової грошової допомоги немає.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком № 909.
Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Приписами статті 28 Закону України «Про