ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа №159/988/17
провадження №К/9901/30263/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Гриціва М.І., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Попка Я.С., суддів Хобора Р.Б., Сеника Р.П.)
у справі №159/988/17
за позовом ОСОБА_2
до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України
про визнання дій протиправними.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:
а) визнати протиправними дії відповідача щодо виплати їй пенсії без врахування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
б) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити їй пенсію у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України починаючи з 01.09.2015 року з виплатою компенсації втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії в повному розмірі без обмеження строком.
2. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2017 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії в зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму;
- зобов'язано Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії і виплатити ОСОБА_2 пенсію у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, починаючи з 01 вересня 2015 року, з врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з ОСОБА_2 з 05.07.2013 перебуває на обліку в Ковельському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, одержує державну пенсію за віком в розмірі 1097,36 грн.
6. Позивач звернулась до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок і підвищення її пенсії до розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з листопада 2015 року.
7. Листом від 14.02.2017 №26/К-01 Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу в задоволенні її заяви, оскільки розмір пенсії перевищує 949,00 грн., а тому відсутні підстави для її перерахунку.
8. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно виплачує ОСОБА_2 пенсію у розмірі, меншому аніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що виплачуючи їй пенсію у розмірі меншому аніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, Пенсійний орган фактично позбавляє її гарантованого Конституцією України права на належний рівень життя, яким не може бути нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
12. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
15. Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
16. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок призначення, нарахування і виплати пенсій.
17. Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
18. Статтею 1 Закону №1058-IV надано визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:
- мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом;
- Накопичувальний пенсійний фонд (далі - Накопичувальний фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим Законом;
- пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених цим Законом;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
19. Відповідно до частини першої ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
20. Частиною першою ст. 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
21. Частиною другою названої статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
22. Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об'єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).
23. Недосягнення пенсійного віку зумовлює відмову у призначенні пенсії за відсутністю відповідного права, а наявність страхового стажу меншої тривалості тягне визначення мінімальної пенсії у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV).
24. Вказані положення є достатньо чітко та передбачено сформульовані з позицій забезпечення прав особи та дозволяють їй зробити розумне припущення про наслідки відсутності необхідного страхового стажу щодо подальшого рівня її пенсійного забезпечення, що визначає якість правового регулювання.
25. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, загальний стаж позивача є меншим за необхідні 30 років для отримання мінімального розміру пенсії у роз