ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа №2а-1870/9428/12
адміністративне провадження №К/9901/3625/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року (головуючий суддя - Шевченко І.Г.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Бенедик А.П., Калиновський В.А.)
у справі №2а-1870/9428/12
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - Пенсійний фонд) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - Товариство) заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що рішенням Пенсійного фонду від 15.12.2010 до відповідача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату платежів до Пенсійного фонду. Дотепер, Товариством визначену вказаним рішенням грошову суму не сплачено, з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року позов задоволено: стягнуто з Товариства на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сумах заборгованість зі сплати фінансових санкцій у розмірі 296 349 грн.15 коп. та нараховану пеню у розмірі 678 724 грн. 63 коп., застосовану на підставі рішення №605 від 15.12.2010.
Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
Пенсійний фонд відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 відмовлено в задоволенні касаційної скарги.
Постановою Верховного суду України від 21 квітня 2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року відкрито касаційне провадження.
11.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2010 року, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем страхових внесків за березень 2010 року, Пенсійним фондом прийнято рішення №605 про застосування до Товариства фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків у вигляді штрафу в сумі 296 349, 15 грн. та нарахування пені в сумі 678 724, 63 грн., що у загальному розмірі складає 975 073, 78 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно із статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон №2343-XII) передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону №2343-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) кредитор - органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Згі