ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
Київ
справа №201/12340/16-а(2а/201/1042/2016)
провадження №№ К/9901/30050/18, К/9901/30052/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, третя особа: голова Соборної районної у місті Дніпрі ради Тімарєв А.С. про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді: Антонюка О.А., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Дадим Ю.М., (головуючий), Богданенка І.Ю., Уханенка С.А., та ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Дадим Ю.М., (головуючий), Богданенка І.Ю., Уханенка С.А.
І. Суть спору
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, третя особа: голова Соборної районної у місті Дніпрі ради Тімарєв А.С., в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати розпорядження Соборної районної у місті Дніпрі ради від 25.07.2016 року №229-ос про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України, а саме за прогули без поважних причин;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Соборної районної у місті Дніпрі ради з питань з діяльності виконавчих органів, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що його неправомірно звільнено із займаної посади за прогули, проте, в цей час, він перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. З 01 березня 2011 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника голови Жовтневої (на теперішні час Соборної) районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів.
4. Розпорядженням голови Соборної районної у місті Дніпропетровську ради від 25 липня 2016 року №229-ос ОСОБА_1 був звільнений з 25 липня 2016 року за прогули без поважних причин у період з 20 липня 2016 рок по 22 липня 2016 року.
5. В період з 20 липня 2016 року по 22 липня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АДБ № 350798 від 25 липня 2016 року.
6. Довідкою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втратити працездатності від 01 серпня 2016 року за підписом: головного спеціаліста відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втратити працездатності Герко С.Ю., головного лікаря КЗ «ЦПМСД Дніпропетровського району» Побігай Л.Я., заступника головного лікаря з питань експертизи тимчасової непрацездатності КЗ «ЦПМСД Дніпропетровського району» Громцевої О.В. перевірено та підтверджено обґрунтованість видачі позивачу листа непрацездатності серія АДБ № 350798 від 25 липня 2016 року із дотриманням вимог п.1.7, 1.8, 1.10, 2.1, проте з порушенням п.1.9. Інструкції № 455 та п.5.1.4 наказу Міністерства охорони здоров'я України № 189.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Соборної районної в місті Дніпрі ради від 25 липня 2016 року № 229-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Соборної районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів з 25 липня 2016 року, за прогули без поважних причин. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Соборної районної у місті Дніпрі ради з питань діяльності виконавчих органів з 25 липня 2016 року. Стягнуто з виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 21 301,00 грн.
8. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що наявність поважних причин відсутності на роботі позивача, підтверджується лікарняним листом від 25 липня 2016 року серія АДБ № 350798, обґрунтованість видачі якого, підтверджена довідкою від 01 серпня 2016 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відсутність позивача на робочому місці була обумовлена перебуванням його на лікарняному, що є поважною причиною, тому звільнення позивача за прогули, є протиправним.
9. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанова Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року змінена в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заробітної плати за час вимушеного прогулу. Судом апеляційної інстанції визначена сума заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 62670,40грн. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним розпорядження про звільнення позивача. Проте, суд не погодився з розрахунком суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, проведений судом першої інстанції зі слів позивача, у зв'язку з чим, виходячи з відомостей про розмір нарахованої заробітної плати за останні два календарні місці роботи позивача та з урахуванням п.3 Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 62670,40 грн.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
12. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що у період з 20 по 22 липня 2016 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин, при цьому, позивач не повідомляв відповідачу про те, що знаходиться на лікарняному. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що станом на 25 липня 2016 року у нього були достатні підстави для звільнення позивача на підставі п.4 ч.1 ст.40, п.4 ч.1 ст.43-1 Кодексу законі про працю України (далі - КЗпП України). При цьому, зауважує, що про існування лікарняного листа відповідач дізнався лише 27 липня 2016 року, тобто через 2 дні після звільнення, тому вважає, що на час прийняття відповідачем розпорядження про звільнення позивача, ним не порушено норми чинного законодавства про працю.
13. Крім того, зазначає, що під час розгляду справи судами встановлена наявність порушень при видачі позивачу листа непрацездатності, але при цьому, судами не надана цим обставинам належна оцінка.
14. Також в доводах касаційної скарги скаржник посилається на невірний розмір розрахунку суми заробітної плати за час вимушеного прогулу та вважає, що суди залишили поза увагою необхідність обов'язкових відрахувань та податків з цієї суми.
15. З посиланням на норми законодавства скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не повно з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року в частині стягнення з відповідача суми заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вважає, що судом апеляційної інстанції невірно визначено кількість фактично відпрацьованих ним робочих днів за останні два календарні місяці роботи та невірно визначено розмір середньоденної заробітної плати, що призвело до невірного розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на його користь з відповідача.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
23. Згідно пункту 3 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
23.1. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
24. Відповідно до пункту 8 Розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
26. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
27. З аналізу норми пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України вбачається, що необхідною підставою для звільненні працівника за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є відсутність на роботі працівника без поважних причин. Прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. При цьому, поважність причин, виключають вину працівника щодо відсутності на роботі.
28. З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із відсутність позивача на роботі у період з 20 липня 2016 року по 22 липня 2016 року, розпорядженням голови Соборної районної у місті Дніпропетровську ради позивача звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 25 липня 2016 року за прогули.
29. Проте, у період з 20 липня 2016 року по 22 липня 2016 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АДБ № 350798 від 25 липня 2016 року.
30. Тобто, виходячи з вказаних обставин справи та приписів чинного законодавства, позивач за поважних причин був відсутній на роботі у період з 20 липня 2016 року по 22 липня 2016 року, у зв'язку з чим, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
31. Верховний Суд відхиляє посилання в касаційні скарзі виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на те, що листок непрацездатності серія АДБ № 350798 від 25 липня 2016 року було видано з порушеннями, тому, відсутні підстави для визнання поважними причини неявки позивача на роботу у визначений період.
32. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що правильність видачі позивачу листа непрацездатності серія АДБ № 350798 від 25 липня 2016 року перевірялась: головним спеціалістом відділу експерти