ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
Київ
справа №826/23621/15
адміністративне провадження №К/9901/46884/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківську районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017 (суддя - Літвінова А.В.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)
у справі № 826/23621/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0032941506.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ під час проведення камеральної перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, відтак у контролюючого органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо застосування до Товариства штрафу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, позов Товариства задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15.06.2015 № 0032941506.
Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу ДПІ просив залишити без задоволення.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з авансових внесків з податку на прибуток Товариства за березень 2014 року - лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2015 № 322/26-59-15-06-94.
У висновку акта перевірки ДПІ зазначила про встановлення факту порушення Товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 02.07.2014 за 2013 рік позивачем задекларовано 843 755 грн. авансового внеску, що несвоєчасно сплачувався платником (затримка до 30 днів).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0032941506, яким до Товариства на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 415 610,49 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивувала тим, що камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, положеннями статті 153 Податкового кодексу України визначено механізм оподаткування операцій особливого виду, зокрема