ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа №807/2274/13-а
адміністративне провадження №К/9901/64398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 (головуючий суддя - Гаврилк С.Є.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Богаченко С.І., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)
у справі №807/2274/13-а
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівська пересувна механізована колона №77»
до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю «Мукачівська пересувна механізована колона №77» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ДПІ) від 20.06.2013.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків контролюючого органу, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентом не мали реального характеру. Доводи ДПІ з цього приводу спростовуються наданими Товариством документами, тому у відповідача не було правових підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також підстав приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Справа неодноразово розглядалась адміністративними судами різних рівнів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2017 касаційну скаргу ДПІ задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018, залишеними без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 20.06.2013 за № 0000892201.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
Товариство заперечень на касаційну на надало, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року ДПІ складено акт від 19.06.2013.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено суму податкового зобов'язання на 537 004 грн.
На цій підставі ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 567 528 грн., з яких: 378 352 грн. - основний платіж, 189 176 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та ТОВ "АСК БУД" господарський договір фактично не виконувався, мав безтоварний характер, не призвів до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не давав підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість с