ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
Київ
справа №813/3922/17
касаційне провадження №К/9901/69006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Брильовський Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Запотічний І.І., Кузьмич С.М.) у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - Управління) до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,,
УСТАНОВИВ:
Управління 30.10.2017 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього податкового боргу до бюджету у сумі 65683,42 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведення нарахування податку на доходи фізичних осіб - ОСОБА_2 контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016: №0000521700 про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 170,00 грн.; № 0000531700, яким ОСОБА_2 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 65513,42 грн. (52410,74 грн. - за податковими зобов'язаннями та 13102,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Також, контролюючим органом вказано, що станом на дату звернення з відповідним позовом до суду за відповідачем рахується вказана заборгованість та, що платнику податків направлено засобами поштового зв'язку податкову вимогу форми «Ф» від 08.11.2016 №34196-17.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 09.11.2017, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, позов задовольнив повністю: стягнув з ОСОБА_2 до бюджету податковий борг у сумі 65683,42 грн.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що сума податкового боргу є узгодженою і не сплаченою, відтак підлягає стягненню.
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та закрити провадження у зв'язку з пропуском Управлінням строку звернення до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, ОСОБА_2 також посилається на те, що кошти, які стали об'єктом оподаткування, є помилково нарахованими банком у зв'язку із підвищенням курсу іноземної валюти по кредиту та були самостійно анульовані банком. Крім того, скаржник вказує, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Тому, вважає, що позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платника податку повинні пред'являтися не пізніше 1095 дня з дня виникнення податкового боргу, тобто у даному випадку, на думку відповідача, не пізніше 1095 дня з 01.05.2013. Отже вважає, що позивач пропустив законодавчо встановлений строк для визначення податкових зобов'язань.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 11.02.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.02.2019.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.07.2013, результати якої оформлені актом від 25.07.2016 №255/13-00/20251022/0, за висновками якого ОСОБА_2 були порушені вимоги: абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 52410,74 грн.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме - не подано відповідну декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016: №0000521700 про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 170,00 грн.; №0000531700, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 65513,42 грн. (у тому числі: 52410,74 грн. - за податковими зобов'язаннями, 13102,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
У зв'язку із несплатою грошових зобов'язань, визначених у вказаних вище податкових повідомленнях-рішеннях, Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області сформувала та надіслала ОСОБА_2 податкову вимогу форми «Ф» від 08.11.2016 №34196-17 на суму 65 683,42 грн., яка повернулась на адресу податкового органу із зазначенням відділенням поштового зв'язку причини невручення - за закінченням терміну зберігання.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою звернення позивачем до суду з даним позовом стала несплата ОСОБА_2 у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань.
Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що сума заборгованості відповідачем у визначені податковим законодавством строки сплачена не була, набула статусу податкового боргу, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, доказів добровільної сплати заборгованості не надано.
Суд касаційної інстанції не може визнати оскаржувані судові рішення обґрунтованими, оскільки, з огляду на те, що ОСОБА_2 заперечував факт узгодження податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 16.09.2016 №0000521700 та № 0000531700, з яким у платника податку виникає обов'язок зі сплати податку, проте такі доводи відповідача суди не дослідили і не надали їм правової оцінки.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену су