ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа №127/16981/17
провадження №К/9901/4340/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2017 (суддя Антонюк В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (колегія у складі суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М., Граб Л.С.)
у справі №127/16981/17
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі, меншому за мінімальний прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
2. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, позов задоволено:
- визнано незаконним рішення управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії відповідно до мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначеного Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік»;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію з підвищенням її до розміру мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, починаючи з 01.06.2017 з урахуванням вже проведених виплат.
3. У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 25.11.2014 одержує державну пенсію за віком, розмір якої становить 949,00 грн.
5. Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням наявного страхового стажу тривалістю 15 років 5 місяців 23 дні.
6. 30 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму.
7. Листом від 14.06.2017 № 1521/06-32-2/02-1 Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці відмовило позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу - 35 років для чоловіків для виплати йому пенсії в розмірі прожиткового мінімуму.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач в силу положень ст. 46 Конституції України має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що Пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. Окремо зазначає, що відсутність у позивача необхідного страхового стажу (35 років) позбавляє Пенсійний орган можливості виплачувати йому пенсію у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
11. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
13. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
14. Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
15. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок призначення, нарахування і виплати пенсій.
16. Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
17. Статтею 1 Закону №1058-IV надано визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:
- мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом;
- Накопичувальний пенсійний фонд (далі - Накопичувальний фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим Законом;
- пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених цим Законом;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
18. Відповідно до частини першої ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
19. Частиною першою ст. 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
20. Частиною другою названої статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
21. Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об'єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).
22. Недосягнення пенсійного віку зумовлює відмову у призначенні пенсії за відсутністю відповідного права, а наявність страхового стажу меншої тривалості тягне визначення мінімальної пенсії у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV).
23. Вказані положення є достатньо чітко та передбачено сформульовані з позицій забезпечення прав особи та дозволяють їй зробити розумне припущення про наслідки відсутності необхідного страхового стажу щодо подальшого рівня її пенсійного забезпечення, що визначає якість правового регулювання.
24. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, загальний стаж позивача є меншим за необхідні 35 років для отримання мінімального розміру пенсії у розмірі прожиткового мінімуму. Відповідно, розрахунок пенсії відповідачем було зроблено пропорційно наявному страховому стажу, а тому розмір безпосередньо пенсійної виплати є нижчим за прожитковий мінімум.
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», у редакції, чинній до 24 квітня 2014 року, передбачалася виплата щомісячної державної адресної допомоги, у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат не досягав прожиткового мінімуму. І така щомісячна адресна допомога виплачувалася у сумі, що не вистачає саме до прожиткового мін