ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
Київ
справа №826/6603/16
адміністративне провадження №К/9901/35637/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Мазур А.С., Кобилянського К.М. від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Епель О.В., Карпушової О.В. від 22 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Технополіс» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач/ДФС України), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 16 жовтня 2015 року №38349/7/99-99-11-02-17 «Про скасування рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10».
В обґрунтування позовних вимог посилалось на протиправність оскаржуваного рішення, адже вважає, що останнє прийнято не на підставі та поза межами повноважень ДФС України, що визначені Конституцією, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 (далі - Положення №1130).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позов задоволено.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до 02 жовтня 2014 року позивача було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ), а тому відлік контролю діяльності Товариства на протязі 12 послідовних місяців до дати анулювання реєстрації платника ПДВ починається саме з жовтня 2014 року. Відтак, за висновком судів, обставини, які зумовлюють анулювання реєстрації платника податку на підставі положень підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, відсутні.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги ДФС України посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, адже при проведенні аналізу податкових декларацій з ПДВ встановлено, що Товариство не подавало декларацій за липень та серпень 2014 року, а подавало такі декларації з вересня 2014 року по червень 2015 року. Відтак по суті вважає, що ГУ ДФС у Житомирській області безпідставно скасовано рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2011 року ДПІ у м. Житомирі прийнято рішення №993/29 про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність Товариства за місцезнаходженням.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року по справі №0670/5738/11, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року, скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства від 27 квітня 2011 року №993/29.
На виконання згаданого судового рішення податковим органом 02 жовтня 2014 року відновлено реєстрацію позивача платником податку.
Надалі рішенням Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 анульовано реєстрацію Товариства як платника ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України у зв'язку із поданням платником протягом 12 послідовних податкових місяців (з липня 2014 року до прийняття рішення) декларацій з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 гривень.
За результатами розгляду первинної скарги Товариства ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10, яким скасовано рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 про анулювання реєстрації платника ПДВ з підстав неврахування при його прийнятті обставин судового оскарження попереднього рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ та відсутності у позивача до 02 жовтня 2014 року (момент відновлення реєстрації) обов'язку подачі декларацій з ПДВ.
В подальшому, проаналізувавши податкові декларації з ПДВ та встановивши обставини, які свідчать про те, що Товариство не подавало податкові декларації за липень, серпень 2014, а подавало з вересня 2014 по червень 2015 року з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, рішенням ДФС України від 16 жовтня 2015 року №3849/7/99-99-11-02-17 скасовано рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні №1130.
Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про