ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа №826/25417/15
адміністративне провадження №К/9901/14440/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/25417/15
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 (колегія у складі суддів: Мельничука В.П., Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.) у справі №826/25417/15
за позовом ОСОБА_2
до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренка Олексія Миколайовича
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скляренка Олексія Миколайовича (надалі - державний реєстратор Скляренко О.М., відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Скляренка О.М. від 07.07.2015 №22656864 про відмову у державній реєстрації права власності за позивачем на житловий будинок АДРЕСА_1; зобов'язання Управління державної реєстрації ГУЮ у м. Києві повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 17.04.2015 за реєстраційним номером №11047984.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2016 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 апеляційну скаргу задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
3. 08.04.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №826/25417/15. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вищезазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 було відкрито провадження за касаційною скаргою у справі. Станом на 20.03.2019 відзив від Позивача не надходив.
5. Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи за участі його представника. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач звернувся до Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві із заявою від 17.04.2015 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок із надвірними господарськими (присадибними) спорудами, розташованими по АДРЕСА_1
7. До заяви додано наступні документи: рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Києва від 13.04.1981 № 188/6 про надання дозволу батьку позивача ОСОБА_6 на проведення капітального ремонту будинку АДРЕСА_1; лист Житлового управління виконавчого комітету Московської районної ради м. Києва від 20.12.1981 № 2-1385 про надання дозволу ОСОБА_6 на будівництво типового гаража на території садиби по АДРЕСА_1, належній на праві власності; свідоцтво про право на спадщину по закону, видане 22.08.1995 про прийняття спадкоємцем (матір'ю заявника) ОСОБА_7 спадкового нерухомого майна по АДРЕСА_1, м. Київ після смерті її чоловіка ОСОБА_6; свідоцтво про право власності, видане 22.08.1995 матері позивача ОСОБА_7 про те, що їй належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутого подружжям за час шлюбу, видавник: Друга Київська державна нотаріальна контора; заповіт ОСОБА_7, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.07.2015 на ім'я спадкоємця ОСОБА_2, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.100 га., серія НОМЕР_1, виданий 09.12.2005 на ім'я позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.07.2005 НОМЕР_3 (НОМЕР_2) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовлений 27.05.2005 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації».
8. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, державним реєстром Скляренком О. М. прийнято рішення від 07.07.2015 № 22656864 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
9. Це рішення вмотивовано тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, перевіркою документів встановлено самовільне будівництво, в той час, як відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що висновок відповідача щодо самочинного будівництва спростовується наявними доказами, подані позивачем документи підтверджують виникнення та перехід речових прав на нерухоме майно, які були видані, посвідчені і зареєстровані уповноваженими органами відповідно до діючого на той час законодавства та з додержанням чинних на той час норм і правил.
11. Відповідач зазначив, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Подані позивачем документи не відповідали вимогам закону, оскільки при їх перевірці встановлено самовільне будівництво. Це є перешкодою для здійснення державної реєстрації права власності, оскільки, відповідно до норм Закону якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
13. З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції та зазначив, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню. Судом першої інстанції не було враховано наявність у позивача вказаних правовстановлюючих документів на спірне майно, що підлягає державній реєстрації, а також правил зазначених вище норм права, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про правомірність відмови у проведення такої реєстрації та правомірність спірного рішення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції, зазначає, що суди не в повно