ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс",
на рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя - Тимошенко О.М.)
від 05.11.2018,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Демидюк О.О., судді - Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.)
від 21.01.2019,
у справі за позовом Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс",
до Горинської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунального підприємства "Екоресурс" Малинської міської ради Житомирської області,
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2018 року Львівське комунальне підприємство "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Горинської сільської ради про визнання недійсним договору про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізичні особи перешкоджали позивачу у здійсненні господарської діяльності з вивезення твердих побутових відходів на полігон, що знаходиться на території Горинської сільської ради на виконання договору №24/06/17 від 24.06.2017, укладеного між позивачем та комунальним підприємством "Екоресурс". Горинська сільська рада фактично примусила позивача укласти договір №11-17/Л від 03.07.2017 на вкрай невигідних для позивача умовах. Сільська рада порушила публічний порядок, спірний правочин спрямований на незаконне заволодіння коштами позивача, оскільки господарські операції між сторонами не проводились. Має місце перевищення повноважень сільською радою при укладенні договору, тому що згідно з нормами статтей 27, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правочин вправі укладати лише виконавчий комітет ради.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів.
Львівське комунальне підприємство "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Відповідачем не було вжито жодних заходів для забезпечення безперешкодного вивезення, приймання та захоронення твердих побутових відходів. Договір з боку відповідача підписано з перевищенням повноважень.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 24.06.2017 між Львівським комунальним підприємством "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" (замовник) та комунальним підприємством "Екоресурс" Малинської міської ради Житомирської області (виконавець) укладено договір надання послуг № 24/06/17 щодо організації виконавцем переробки та утилізації (захоронення) відходів замовника.
03.07.2017 між Львівським комунальним підприємством "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" та Горинською сільською радою було укладено договір про співпрацю №11-17/Л, за умовами якого позивач зобов'язується брати участь у заходах, спрямованих на покращення благоустрою території, на яку поширюються повноваження Горинської сільської ради, а відповідач зобов'язується сприяти позивачу у безперешкодному вивезенні, прийманні та захороненні твердих побутових відходів із адміністративної території Львівської міської ради на полігоні твердих побутових відходів, що знаходиться на території Горинської сільської ради, згідно з договором №24/06/17 від 24.06.2017.
За умовами п. 2.1 договору про співпрацю позивач зобов'язався оплатити відповідачу надані послуги безперешкодного вивезення сміття, виходячи з розрахунку 2 000,00 грн за кожен прийнятий полігоном автомобіль згідно з договором №24/06/17 від 24.06.2017.
Рішенням зборів мешканців села Горинь від 03.07.2017 вирішено не чинити перешкод у заїзді автомобілів відповідача у випадку укладення договору про співпрацю, за яким відповідач сплачуватиме відповідні кошти (а.с. 14, т. 1).
Договір про співпрацю затверджено рішенням сесії Горинської сільської ради від 12.07.2017 (а.с. 12, т. 1).
Обставини виконання договору №11-17/Л від 03.07.2017 були предметом дослідження господарських судів у справі № 906/117/18 за позовом Горинської сільської ради до Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" про стягнення боргу за таким договором.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 906/117/18 від 10.05.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, у зв'язку з невиконанням Львівським комунальним підприємством "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" умов договору №11-17/Л від 03.07.2017 було стягнуто на користь Горинської сільської ради 366000,00 грн боргу.
У справі № 906/117/18 судами було встановлено факт надання відповідачем послуг позивачу за договором про співпрацю №11-17/Л від 03.07.2017 на суму 366000,00 грн. В період з 03.07.2017 по 30.09.2017 на полігон твердих побутових відходів заїхало 183 автомобілі-сміттєвози позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року повернуто скаржнику касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2018 року та рішення Господарського суду Львівської області від 08 червня 2018 року у справі № 906/117/18.
Спір у справі виник у зв'язку з оспорюванням позивачем законності договору про співпрацю з огляду на його невідповідність вимогам чинного законодавства, адже за твердженнями позивача мешканці села Горинь не давали згоди на вивіз сміття з м. Львів на територію полігону твердих побутових відходів, що знаходиться на території Горинської сільської ради, перешкоджали завезенню відходів із адміністративної території Львівської міської ради, що зумовило укладення Львівським комунальним підприємством "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" та Горинською сільською радою договору про співпрацю, умовами якого передбачено обов'язок сільської ради сприяти у безперешкодному доступі автомобілів позивача до полігону твердих побутових відходів та обов'язок позивача оплачувати такі послуги за встановленими тарифами. Наведені обставини змусили позивача укласти договір про співпрацю на невигідних умовах.
Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рі