Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 579/1734/17-ц
провадження № 61-40744св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Глухівське об?єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 червня 2018 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Собини О. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Глухівське об?єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Заява мотивована тим, що відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію» він з 27 липня 2015 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини № 3022 Національної гвардії України, яка розташована у м. Шостка Сумської області.
У період з 29 вересня 2015 року до 27 листопада 2015 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.
Після повернення із зони АТО у зв'язку з погіршенням стану здоров'я в період з 25 грудня 2015 року до 08 січня 2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в Кролевецькій центральній районній лікарні Сумської області, а з 17 березня 2016 року - на лікуванні у шпиталі Національної гвардії України у м. Золочів Львівської області у військовій частині № 3080.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) № 77 від 15 квітня 2016 року у нього виявлені захворювання, пов'язані з проходженням військової служби. У встановленні причинного зв'язку виявлених захворювань із захистом Батьківщини та виконанні обов'язків військової служби йому було відмовлено з підстав відсутності посвідчення учасника бойових дій.
03 червня 2016 року він отримав посвідчення учасника бойових дій, а 06 жовтня 2016 року на підставі Указу Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 був звільнений - демобілізований у запас з лав Збройних Сил України.
Рішенням медико-соціальної експертної комісії № 1 від 29 березня 2017 року не встановлено ступінь втрати працездатності, посилаючись на те, що у довідці ВЛК від 15 квітня 2016 року вказано, що захворювання пов'язані з проходженням військової служби, а не під час виконання обов'язків військової служби.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши вимоги, просив суд установити факт, що має юридичне значення, а саме визнати період з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків) під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби за призовом, а не в добровільному порядку, під час мобілізації, на особливий період, що необхідно йому для визнання його особою з інвалідністю та отримання гарантій, установлених державою, як учаснику бойових дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 12 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт виконання ОСОБА_1 у період з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року обов'язків військової служби під час перебування на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу та зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідало обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку, за призовом під час часткової мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він у період проходження військової служби з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року виконував обов'язки військової служби за змістом частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Встановлення факту виконання ним обов'язків військової служби у період з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року має для останнього юридичне значення, а саме, необхідне для отримання гарантій, встановлених державою, як учаснику бойових дій.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 лютого 2018 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, виходив із того, що заявнику надано статус учасника бойових дій, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій, тому факт виконання ним обов'язків військової служби не підлягає встановленню у судовому порядку.
Проте у разі незгоди заявника з висновком ВЛК від 15 квітня 2016 року він не позбавлений права оскаржити його до Центральної ВЛК або у порядку, передбаченому КАС України, в адміністративному суді, згідно з пунктом 10 частини четвертої статті 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 579/1734/17-ц з Кролевецького районного суду Сумської області.
15 листопада 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу за заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Глухівського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення, призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина друга статті 293 ЦПК України), визначені частиною першою статті 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян: чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідні роз'яснення викладені у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до статті 315 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядає суд. Якщо законодавство не передбачає можливості встановлення даних фактів іншим шляхом, але від їх установлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то суд вправі встановити даний факт.
Згідно з викладеним суд апеляційної інстанції не врахував наведені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що факт виконання заявником обов'язків військової служби не підлягає встановленню у судовому порядку.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Молодший сержант ОСОБА_1 відповідно до наказу військового комісара Кролевецького районного військового комісаріату Сумської області від 27 липня 2015 року № 75 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та направлений для проходження військової служби до військової частини № 3150, що підтверджується довідкою Кролевецького районного військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 532 (а. с. 6).
Згідно з довідкою Національної гвардії України від 31 липня 2015