УХВАЛА
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/2267/14
Провадження № 12-32гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 917/2267/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пружини Сервіс» про стягнення 1 032 593,04 грн за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року (головуючий суддя Геза Т. Д., судді Плахов О. В., Шутенко І. А.) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13 вересня 2018 року (суддя Солодюк О. В.) за скаргою Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича та
ВСТАНОВИЛА:
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 02 березня 2015 року у цій справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року, стягнув з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пружини-Сервіс» (далі - боржник) на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (далі - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод») заборгованість розміром 1 032 593,04 грн, 20 651,86 грн судового збору та 10 325,93 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
23 травня 2015 року Господарський суд Полтавської області видав наказ про стягнення з боржника на користь ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» вказаних коштів, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (далі - приватний виконавець).
22 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго») звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10 серпня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 56454273, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти боржника розміром 58 199,26 грн, розміщені на рахунку ПАТ «Полтаваобленерго» та сплачені боржником як передплата за договором про постачання електричної енергії від 28 жовтня 2008 року № 273, а також зобов'язано ПАТ «Полтаваобленерго» перерахувати ці кошти протягом п'яти робочих днів на депозитний рахунок приватного виконавця.
Скаргу мотивовано тим, що зазначену постанову винесено приватним виконавцем з порушенням приписів статей 2, 18, 48 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» з огляду на те, що відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 28 жовтня 2008 року № 273 після отримання коштів попередньої оплати від боржника за придбану ним електричну активну та реактивну енергію ПАТ «Полтаваобленерго» набуло право власності на ці кошти на підставі положень статті 334 Цивільного кодексу України. Крім того, за твердженням скаржника, рахунок, на який відповідно до умов зазначеного договору сплачує кошти боржник, є рахунком зі спеціальним режимом використання, призначений виключно для зарахування коштів за електричну енергію та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, на який згідно з приписами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту.
Господарський суд Полтавськоїобласті ухвалою від 13 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року, скаргу ПАТ «Полтаваобленерго» задовольнив. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10 серпня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 56454273 та скасував відповідну постанову.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідний рахунок (на який приватним виконавцем накладено арешт) є рахунком зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення та накладення арешту на який заборонено Законом України «Про виконавче провадження».
У січні 2019 року приватний виконавець звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року та ухвалу Господарського суду Полтавськоїобласті від 13 вересня 2018 року, а провадження у цій справі закрити.
Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо регулювання порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців), викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2850цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-30цс16 та від 16 листопада 2016 року у справі № 6-931цс16, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця щодо виконання судових рішень, виданих у межах господарського судочинства, особами, які не сторонами (їх представниками) у виконавчому провадженні або не є прокурором в межах господарського спору, така скарга підлягає розгляду відповідно до положень Кодексу адміністративного с