Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 569/3799/14-ц
провадження № 61-26589св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
представники позивача -Фарат СеменМихайлович,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року, у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Шеремет А. М., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») (з 21 грудня 2009 року - ПАТ «УкСиббанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_4 кредит у сумі 15000,00 доларів США, а остання зобов'язалася щомісячно повертати наданий кредит у обсязі та термінах, встановлених графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 23 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. Додатковими угодами від 30 березня 2009 року № 1, від 25 травня 2009 року № 2, від 26 березня 2010 року № 2 був змінений графік погашення кредиту.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки.
ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконувала з березня 2012 року внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до умов розділу 6 кредитного договору та пункту 2.2. договору поруки ПАТ «УкрСиббанк» направило відповідачам вимоги від 21 січня 2014 року про усунення порушення умов договору про надання споживчого кредиту, які вони не виконали.
Із урахуванням вищезазначеного, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суму боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом у розмірі 16492,60 доларів США, з яких: 10469,63 доларів США - кредитна заборгованість; 6022,97 доларів США - заборгованість за процентами, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 станом на 04 листопада 2015 року за кредитним договором (розрахунок №3) та суму сплаченого судового збору в розмірі 2847,14 грн.
ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 про визнання договору поруки від 27 липня 2007 року припиненим.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що строк основного зобов'язання за вказаним договором про надання споживчого кредиту не було встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги, згідно з порядком визначеним у пункті 6.1.2. цього договору.
ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання щодо повернення коштів і сплати процентів за кредитом, встановлених графіком погашення кредиту не виконала, внаслідок чого з березня 2012 року утворилась заборгованість. Проте банк пред'явив вимогу до неї лише 07 березня 2014 року, тобто після спливу передбаченого законодавством шестимісячного строку для пред'явлення ним вимоги до поручителя з моменту настання в нього такого права.
Крім того, банк змінив умови основного зобов'язання без відома та згоди поручителя, внаслідок чого обсяг її відповідальності перед ПАТ «УкрСиббанк» збільшився. Тому договір поруки від 27 липня 2007 року є припиненим.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано договір поруки, укладений 27 липня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, припиненим з 10 січня 2011 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ПАТ «УкрСиббанк» не виконав ухвалу суду про витребування доказів та умови кредитного договору і не надав в якості доказу, на підтвердження своїх позовних вимог, оригінал видаткового касового ордеру про видачу кредитних коштів з рахунку ОСОБА_4 у сумі 15000,00 доларів США, оригінал виписки АКІБ «УкрСиббанк з рахунків ОСОБА_4 в період з 27 липня 2007 року до 01 квітня 2014 року, оригінал заявки ОСОБА_4 на видачу їй готівкових коштів з рахунку, первинні документи (платіжні доручення позичальниці), дані балансу, які б підтверджували проведення фінансової операції з видачі та повернення кредитних коштів, доказів знищення цих документів та поданою до суду заявою від 04 листопада 2015 року визнав розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_4 таким, що проведено з помилками, тому немає можливості з наявних у справі матеріалів встановити зміст правовідносин між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк».
Також, в період з 01 липня 2008 року до 21 березня 2010 року нараховано відсоткові ставки у розмірі 13 % і 2 % річних, що в сукупності становить 15 % річних, а в період з 11 березня 2009 року до 25 березня 2009 року нараховано 30 % річних, тоді як відповідно до укладеного договору сторони домовились про відсоткову ставку в розмірі 13 % річних. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що обсяг відповідальності ОСОБА_5 як поручителя збільшився, що є підставою для визнання поруки припиненою відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України. Крім того, банк не надіслав вимоги поручителю протягом одного року, як передбачено розділом 6 кредитного договору, тому порука припинилася і на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 було видано споживчий кредит, який вона зобов'язалась повернути не пізніше 23 липня 2018 року, але допустила заборгованість за кредитом. 21 січня 2014 року банк направив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги про усунення порушення умов кредитного договору та зобов'язання сплатити прострочену заборгованість. Але оскільки банк не надав жодного доказу про отримання позичальником та поручителем вказаної вимоги, то в нього відсутнє право вимоги повернення споживчого кредиту та плати за кредит, строк виплати якого ще не настав.
Також зазначив про те, що оскільки поручителя ОСОБА_5 жодним чином не було повідомлено про зміни умов кредитного договору щодо підвищення вартості кредиту, а вона додаткових угод про збільшення відсоткової ставки з банком не укладала, то договір порукина підставі статті 559 ЦК України є припиненим.
Постановою Верховного Суду від 25 січня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього суду.
Рішення Верховного Суду мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції припустився суперечливих висновків уважаючи, що докази щодо заборгованості позичальника, надані банком, не доводять наявність такої заборгованості й на підставі тих же самих доказів дійшов висновку, що заборгованість позичальника свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Крім того, в додатковій угоді № 2 до договору поруки від 27 липня 2007 року, укладеній банком та поручителем, надано не лише згоду на зміну основного зобов'язання, а й зазначено, що поручитель зобов'язується перед банком відповідно умов договору відповідати за виконання боржником усіх його зобов'язань перед банком, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У випадку зміни в подальшому умов кредитного договору поручитель, підписанням цієї додаткової угоди, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін у майбутньому. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту додаткової угоди не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року в частині первісного позову скасовано.
Позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року, яка утворилась станом на 04 листопада 2015 року в загальному розмірі 16492,60 доларів США, з яких: 10469,63 доларів США - заборгованість по основному боргу та 6022,97 доларів США - заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк»понесені витрати по оплаті судового збору у справі в сумі 9395,56 грн.
У задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року в частині зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про припинення поруки визнано не чинним та провадження в цій частині закрито.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем надані належні і допустимі докази на обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_4, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність можливості за наявних в матеріалах справи доказах встановити зміст правовідносин між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк».
Крім того, 15 березня 2018 року до початку розгляду справи апеляційним судом надійшла заява від ОСОБА_5 про відмову від зустрічного позову до ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_4 про припинення поруки, тому рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову визнано нечинним, а провадження у справі - закрито.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що банк без згоди ОСОБА_5 змінив зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таким чином порука припинилася на підставі частини першої статті 559 ЦК України з дня її укладення, тобто з 27 липня 2007 року.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні його позову до ОСОБА_5, а справу передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому підстав для перегляду судом касаційної інстанції не вбачається.
Касаційна скарга мотивована тим, що, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про припинення поруки та безпідставно застосував до спірних правовідносин частину першу статті 559 ЦК України, оскільки укладення додаткової угоди до кредитного договору від 27 липня 2007 року не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зазначеною додатковою угодою не встановлено нових зобов'язань, а лише доповнено зміст договору умовами, які деталізують обов'язок позичальника щодо сплати платежів на користь третіх осіб при обслуговуванні кредитного договору, а саме: оцінка майна, страхування тощо.
Також, первісними умовами кредитного договору визначено можливість збільшення відсоткової ставки без зазначення конкретного розміру, тобто в будь-якому розмірі.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що, підписуючи додаткову угоду № 2 до договору поруки від 26 березня 2010 року, банк та поручитель погодили, що у випадку змін у подальшому умов кредитного договору поручитель, підписанням цієї додаткової угоди підтверджує свою згоду на здійснення таких змін у майбутньому, а також погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цієї додаткової угоди не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін. Отже, не має підстав вважати поруку припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Також, судом апеляційної інстанції не виконано вимоги Верховного Суду викладені в постанові від 05 січня 2018 року № 61-209св18 ухваленої у цій справі, щодо перевірки підстав припинення поруки за частиною четвертою статті 559 ЦК України, висновки якого обов'язкові для врахування судом під час нового розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено