Постанова
Іменем України
14 березня 2019 р.
м. Київ
Справа №720/603/17
Провадження № 51-6829км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Анзійчук Ю. В.,
за участю:
прокурора Гаврилюка С. М.,
захисника Поляка П. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Поляка П. П. на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201726010000029 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
24 січня 2017 року приблизно о 06.00 год. ОСОБА_3 перебуваючи за місцем проживання АДРЕСА_2, після розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_4 під час словесного конфлікту, який раптово переріс в бійку, наніс останньому удари кулаками по тілу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Поляк П. П. стверджує про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України і необхідності їх перекваліфікації на ст. 119 КК України, оскільки тілесні ушкодження, які перебувають в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_4, були спричинення при падінні на землю. Посилається на те, що суд у вироку щодо ОСОБА_3, окрім іншого, урахував докази, які не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, та не надав належної оцінки висновку комісійної судової медичної експертизи. Зазначає, що суд у вироку хоча і послався на пом'якшуючі покарання обставини, проте фактично їх не врахував, що потягло призначення ОСОБА_3 покарання, яке явно не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого. Просить судові рішення щодо ОСОБА_3 змінити, перекваліфікувавши дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України в розмірі відбутого покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Поляк П. П. наполягав на задоволенні касаційної скарги, стверджуючи про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_3
Прокурор Гаврилюк С. М. висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, відповідає обставинам, з'ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Твердження сторони захисту про те, що судами першої та апеляційної інстанції не враховані докази по справі, які свідчать про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки в діях засудженого є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України, безпідставні.
Сталою судовою практикою (постанови Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-649км18, 51-2941км18, постанови Верховного Суду України, ухвалені у справах № 5-8кс13, № 5-4кс15, № 5-25кс15)визначено, що розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, здебільшого здійснюється за їх суб'єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.
У цьому контексті необхідно ретельно проаналізувати не лише об'єктивні, а й суб'єктивні ознаки складу злочину, оскільки саме суб'єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування вбивства через необережність (ст. 119 КК України) та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).
Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тіл