Постанова
Іменем України
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 331/5187/15-к
провадження № 51-4859км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Григор’євої І.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Манацької І.А.,
прокурора
Басюка С.В.,
засудженої
ОСОБА_6,
захисника
Рибіна В.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженої ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 3 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1
засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 15 і статтею 113 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Жовтневий районний суд міста Запоріжжя вироком від 3 травня 2017 року визнав ОСОБА_6 винною в закінченому замаху на диверсію за попередньою змовою групою осіб, а саме у вчиненні з метою ослаблення держави вибухів та інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають народногосподарське значення, не доведених до кінця з причин, що не залежали від її волі, за обставин, детально викладених у згаданому рішенні.
2. Цим же вироком засуджено ОСОБА_9, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
3. Районний суд визнав ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину за таких обставин:
ОСОБА_9, будучи членом терористичної групи «Кальміус» самопроголошеної у не передбачений Конституцією України та законами України спосіб «Донецької народної республіки», 31 січня 2015 року прибув у м. Запоріжжя, де розробив план та підготував вчинення диверсії на залізничній колії Придніпровської залізниці шляхом встановлення на ній «гальмівного башмаку» із гранатою для створення аварії залізничного потяга.
Для надання допомоги ОСОБА_9 та на виконання наказу керівника диверсійно-розвідувального підрозділу «Інтернаціональна бригада №15» терористичної групи «Кальміус» з позивним «ОСОБА_11» 5 лютого 2015 року ОСОБА_6 прибула в м. Запоріжжя для вчинення попередньо спланованої диверсії. Того ж дня ОСОБА_6 та ОСОБА_9, перебуваючи в кімнаті готелю, розташованому на АДРЕСА_2, обговорили раніше розроблений ОСОБА_9 план та розробили спільний план по вчиненню диверсії, визначивши участь кожного в його реалізації. 6 лютого 2015 року приблизно о 5:30 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 прибули на залізничну колію у районі 180 км сполучення «Станція ім. Олександра Алімова - Запоріжжя-2» Придніпровської залізниці. При цьому ОСОБА_6 за допомогою ліхтарика вибрала місце для проведення диверсії, освітлювала ОСОБА_9 ділянку залізничної колії, спостерігала за навколишньою обстановкою та визначила шляхи відходу. ОСОБА_9 встановив «гальмівний башмак» із гранатою РГД-5, що насправді була імітаційним засобом, переданим йому ОСОБА_10, якого було залучено до проведення негласних слідчих дій на підставі конфіденційного співробітництва. Проте ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не змогли довести свого злочинного наміру до кінця, оскільки їх дії припинили працівники Управління СБУ в Запорізькій області.
4. Суд першої інстанції засудив ОСОБА_6 за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 15 і статтею 113 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього особистого майна.
5. Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 14 грудня 2017 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги і доводи касаційних скарг
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати зазначені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
7. Захисник стверджує, що в основу вироку проти ОСОБА_6 покладено недопустимі докази, а саме протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протокол аудіо- та відеоконтролю особи з додатками. У протоколах зазначено, що їх складено на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області, однак в матеріалах кримінального провадження ці ухвали відсутні, що, на думку сторони захисту, є порушенням статті 290 КПК.
8. Також захисник скаржиться, що матеріали кримінального провадження, які досліджувалися судом, не містять відомостей про заведення оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_6, що є порушенням частин 1 та 3 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
9. Зазначає, що протокол аудіо- та відеоконтролю особи та додатки до нього не відповідають вимогам статей 104-106, 252 КПК, оскільки в них відсутні відомості про первинний носій інформації, з якого перенесено аудіо- та відеозапис розмов, його технічні характеристики.
10. Окрім того, всупереч положеням частини 6 статті 246 КПК в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які б підтверджували повноваження працівника Управління СБУ в Запорізькій області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
11. Захисник наполягає, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч приписам статті 24 КК та статті 91 КПК не встановили мети та мотивів інкримінованого ОСОБА_6 злочину.
12. Засуджена ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів нижчих інстанцій та закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК. Вона стверджує, що не мала наміру вчиняти диверсію, обвинувачення проти неї сфабриковано та ґрунтується на неправдивих даних, здобутих незаконним шляхом, а оскаржені судові рішення є незаконними та несправедливими.
Позиції учасників касаційного розгляду
13. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
14. У судовому засіданні захисни