У Х В А Л А
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/85/16
Провадження № 12-38гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О. М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 908/85/16
за касаційною скаргоюДержавного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14 січня 2019 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29 жовтня 2018 року, прийняті за наслідками розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ПоловніковаР. С.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром»
до Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» (далі - ТОВ «Укрнасінняпром») звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. (далі - державний виконавець) щодо порушення строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП 52093762; винесення постанови у виконавчому провадженні ВП 52093762 від 19 вересня 2018 року про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу Господарського суду Запорізької області від 22 серпня 2016 року у цій справі та зобов'язання державного виконавця чи або іншої посадової особи вказаного органу усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Скаргу мотивовано тим, що зазначену постанову винесено державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» з огляду на те, що ТОВ «Укрнасінняпром» не здійснило додаткового авансування витрат виконавчого провадження. Проте, за твердженням скаржника, згідно з положеннями Закону України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій на примусову реалізацію об'єктів нерухомого майна поширюється на нерухоме майно боржника (у статутному капіталі якого частка держави становить 100 відсотків), тому на погашення заборгованості перед ТОВ «Укрнасінняпром» не можуть бути спрямовані кошти, отримані від примусової реалізації нерухомого майна такого боржника (Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»; далі - Дослідне господарство), що виключає об'єктивну необхідність здійснення стягувачем додаткового авансування витрат виконавчого провадження на відповідні цілі.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 29 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14 січня 2019 року, скаргу ТОВ «Укрнасінняпром» задовольнив частково: визнав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови у виконавчому провадженні ВП 52093762 від 19 вересня 2018 року про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу № 908/85/16 від 22 серпня 2016 року. В іншій частині скарги суд відмовив.
Частково задовольнивши скаргу та визнавши неправомірними дії щодо повернення виконавчого документу стягувачу, суд першої інстанції, із чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний виконавець не здійснив усіх заходів для перевірки наявності у боржника майна, за рахунок якого можливо здійснювати задоволення вимог кредиторів.
Окрім цього суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи Дослідного господарства щодо необхідності закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, є неспроможними, оскільки згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, за наявності підстав для повернення виконавчого документу виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документу зі зведеного виконавчого провадження. Тобто, первинним є виведення виконавчого провадження, а вторинним повернення виконавчого документу. А тому скарга на дії державного виконавця обґрунтовано подана у порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14 січня 2019 року та ухвалою Господарського суду Запорізької області 29 жовтня 2018 року, Дослідне господарство звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК - України) справа підлягає передачі