Постанова
Іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 756/5583/16-ц
провадження № 61-29555св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Київський міський центр зайнятості,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року в складі судді Васалатія К. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2016 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про стягнення коштів
Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості м. Києва із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги з безробіття.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі заяви відповідача йому надано статус безробітного та призначено допомогу з безробіття згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Проте в період перебування на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості м. Києва відповідач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд-Лайн» (далі - ТОВ «Гуд-Лайн») та отримував дохід. Відтак відповідач незаконно отримав 26 639,08 грн виплат від центру зайнятості.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що докази, надані позивачем, стосуються ОСОБА_6, отже, позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
У касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відомостях, наданих до Пенсійного фонду України, зазначено ідентифікаційний номер позивача, тому слід вважати, що позивач працював у ТОВ «Гуд-Лайн», перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «Гуд-Лайн» з 01 грудня 2014 року підтверджено актом від 06 листопада 2015 року № 493, складеним Оболонським районним центром зайнятості, тому відповідач втратив статус безробітного та не мав права на отримання допомоги.
ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги з безробіття.
Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 12 листопада 2014 року № НТ141112 відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі заяви ОСОБА_4 надано статус безробітного та призначено допомогу з безробіття згідно зі статтями 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 16 листопада 2015 року № 335 прийнято рішення про повернення ОСОБА_4 незаконно отриманих коштів у сумі 26 639,08 грн.
17 листопада 2015 року відповідачу направлено лист-повідомлення з пропозицією повернути кошти, проте вимога залишена без виконання.
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_4 з грудня 2014 року до листопада 2015 року не працював.
Відповідно до пункту 2 частини першої, частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на