1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 757/12646/16-ц

провадження № 61-6360св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус

Переверзева Г. О., про визнання недійсним договору дарування квартири.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 40 % частки у ТОВ «ТД «Камілла» за 8 000 000 грн. ОСОБА_3 зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» на своє ім'я, однак, кошти за цю частку продавцю не перерахував.

Між ОСОБА_5 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) 05 травня 2015 року укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» та про заміну первісного кредитора на нового. На час подання позовної заяви ОСОБА_3 не виконав своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року.

20 травня 2015 року між ОСОБА_6, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував своїй матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1

Позивач вказував, що договір дарування від 20 травня 2015 року є фіктивним, укладений за наявності спільного умислу між ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з метою погіршення матеріального становища ОСОБА_3 шляхом приховання майна, що в подальшому надасть ОСОБА_3 можливість ухилитися від виконання грошового зобов'язання перед кредиторами.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним укладений між ОСОБА_6, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_2 договір від 20 травня 2015 року № 195 дарування квартири АДРЕСА_1; здійснити переведення права власності цієї квартири з ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_7 у рахунок погашення боргу за договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року № 330.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року, а саме скасовано арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не є стороною договору дарування, тому не може оспорювати вказаний правочин, крім того, вимоги позивача про фіктивність правочину базуються на його припущеннях, а не на доказах.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у цій справі до розгляду Апеляційним судом Київської області справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Провадження у цій справі зупинено до розгляду Апеляційним судом Київської області справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміллі» від 17 грудня 2014 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що розгляд цієї справи не можливий до вирішення іншої справи № 370/1226/15, тому наявні правові підстави для застосування пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року відновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що достатніх та достовірних доказів про те, що сторони договору дарування не мали дійсного наміру створити правових наслідків, передбачених цим правочином, а мали лише мету приховати майно ОСОБА_3 від виконання його зобов'язань за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, позивач суду не надав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 квітня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки невиконання ОСОБА_3 зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» не може бути підставою для визнання недійсним договору дарування. Апеляційний суд зупинив провадження у справі з порушенням пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). та всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що його не повідомлено про розгляд справи після відновлення апеляційним судом провадження у справі. ОСОБА_3 умисно відчужував своїй матері майно з метою уникнення звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу, що підтверджується рішенням у справі № 370/1226/15. Спірний договір дарування укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок ОСОБА_3 грошового зобов'язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення. Суди не перевірили, чи відбулася реальна передача майна до ОСОБА_2

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 40 % частки у ТОВ «ТД «Камілла» за 8 000 000 грн.

ОСОБА_3 зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» на своє ім'я, однак, кошти за цю частку продавцю не перерахував.

Між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 05 травня 2015 року укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» та про заміну первісного кредитора на нового.

Відповідно до пункту 1.3 указаного договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і право вимоги, що виникне в майбутньому щодо сплати боргу.

Суди також встановили, що 20 травня 2015 між ОСОБА_6, яка діяла в інтересах свого чоловіка ОСОБА_3, та ОСОБА_2 (мати ОСОБА_3.) укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі № 370/1226/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 7 980 000 грн як невиконане зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміллі» від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року, інфляційні втрати - 4 192 000 грн, 3 % річних від простроченої суми - 370 189,39 грн.

Вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 не сплатив ФОП ОСОБА_1 кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміллі» від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги від 05 травня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

................
Перейти до повного тексту