Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 338/713/17-ц
провадження № 61-45432св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Богородчанська селищна рада Івано-Франківської області,
третя особа -Богородчанська районна державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Круль І. В. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, третя особа - Богородчанська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсними рішень селищної ради та свідоцтв про право власності, визнання права власності на частину житлового будинку.
Позовна заява мотивована тим, що вона є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, шлюб між якими було укладено 17 лютого 1979 року.
Рішенням Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області від 09 лютого 1979 року № 3 ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 700 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1та встановлено строк початку будівництва не пізніше 09 лютого 1980 року та закінчення - 09 лютого 1982 року. На цій земельній ділянці наприкінці 1982 року батьки за спільні кошти побудували житловий будинок та надвірні споруди, це будинковолодіння належало їм на праві спільної сумісної власності подружжя.
У червні 1981 року народилась вона, а у лютому 1984 року померла її мати - ОСОБА_6
29 червня 1985 року батько одружився вдруге, із ОСОБА_2, з якою у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6 і ОСОБА_4, відповідачі у справі.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 1992 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, а 17 березня 1992 року припинення шлюбу зареєстровано у відділі РАЦСу Богородчанського районного управління юстиції.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на вищевказане будинковолодіння.
Спадщину прийняли спадкоємці першої черги в рівних частках, а саме: вона та відповідачі, про що державним нотаріусом всім було видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 січня 1994 року.
Позивач вважала вказане свідоцтво незаконним і таким, що порушує її право на спадок.
Зазначала, що ОСОБА_2 приховала від нотаріуса факт її розлучення зі спадкодавцем напередодні смерті останнього, тому вона не могла спадкувати як спадкоємець першої черги за законом і безпідставно отримала у спадщину після смерті колишнього чоловіка 1/4 частку будинковолодіння.
Крім того, після смерті її матері - ОСОБА_6, у 1984 році вона разом з батьком порівну успадкували її частку будинку, яка належала їй на праві спільної сумісної власності подружжя, тобто по 1/4 частці.
Таким чином, після смерті батька у 1992 році спадкова маса складалась не з цілого будинковолодіння, а лише з 3/4 його частки, яка підлягала поділу лише між дітьми ОСОБА_5, тому вона має право на 1/2 частку спірного будинковолодіння (1/4 частку - після смерті матері, та 1/4 частку - після смерті батька), а їй видали свідоцтво про право власності на 30/100 часток спірного будинковолодіння.
Рішенням Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області від 14 жовтня 1993 року № 87 незаконно затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію спірного будинку і оформлено право власності за ОСОБА_5 Крім того, державним нотаріусом на підставі вказаного документу та свідоцтва про одруження, незаконно видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а рішенням Богородчанської селищної ради Івано-Франківської областівід 17 січня 2006 року № 17 незаконно визнано за відповідачами право власності на частину будинковолодіння.
22 червня 2016 року вона дізналась, що ОСОБА_2 на час видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину не перебувала в шлюбі з ОСОБА_5, а тому просила поновити строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду.
Також ОСОБА_1. просила суд визнати недійсними: рішення Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області від 14 жовтня 1993 року № 87; свідоцтво про право власності на будинковолодіння від 10 листопада 1993 року, видане на ім'я ОСОБА_5; свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 січня 1994 року; рішення Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області від 17 січня 2006 року № 17; свідоцтво про право власності від 03 травня 2006 року, видане на ім'я відповідачів; реєстрацію права власності на спірне будинковолодіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що позивач після досягнення нею повноліття мала об'єктивну можливість знати або могла дізнатися про порушення свого права, а також щодо сімейного стану свого батька, ОСОБА_5, на час його смерті. ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду 12 липня 2017 року, тобто більше ніж через вісімнадцять років після досягнення нею повноліття та через одинадцять років після оформлення нею у 2006 році правовстановлюючих документів на частину домоволодіння по АДРЕСА_2, будь-яких переконливих належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності позивач суду не надала, а відповідач ОСОБА_2 заявила про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком міськрайонногосуду, зазначивши, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом після спливу позовної давності та не вказала поважних причин для поновлення цього строку, оскільки після досягнення нею повноліття мала об'єктивну можливість знати або могла дізнатися про порушення свого права.
При цьому ОСОБА_2заявила про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 338/713/17-ц з Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій були неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права та не надано належної правової оцінки її доводам щодо поважності причин пропуску позовної давності про те, що на час виникнення спірних правовідносин вона була малолітньою та не знала і не могла знати про порушення її прав, та наданим нею доказам.
Згідно з мировою угодою, затвердженою судом, вона отримала частку будинковолодіння в натурі, яка ще раніше була визначена розрахунково нотаріусом у 1994 році при видачі свідоцтва про спадщину всім спадкоємцям за законом, включивши у їх число і ОСОБА_2, яка не мала права спадкувати як спадкоємець першої черги. ОСОБА_2 подала нотаріусу підроблений дублікат свідоцтва про шлюб, на підставі якого та включила її у коло спадкоємців першої черги, незважаючи на той факт, що на час смерті спадкодавця остання вже не була його дружиною.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦ