Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 697/654/16-ц
провадження № 61-17458св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_5, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Хорошун О. В., від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., від 13 червня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та про поновлення права власності на квартиру.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 серпня 1980 року він зареєстрував з відповідачем шлюб, який 27 листопада 1996 року між ними було розірвано. За період шлюбу сторони придбали на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 1992 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу сторони добровільно поділили нерухоме майно, виділивши кожному у власність по 1/2 вищевказаної квартири, і він залишився проживати у спірній квартирі. Зазначив, в той період він почав постійно зловживати спиртними напоями, вів не гідний для людини спосіб життя. Колишня дружина боялася, що він помре, запропонувала оформити договір довічного утримання. Позивач стверджував, що на час укладення договору дарування частини квартири він перебував в стані алкогольного сп'яніння і на пропозицію колишньої дружини погодився укласти договір довічного утримання, але згодом дізнався, що між сторонами внаслідок його помилки було укладено договір дарування, а не договір довічного утримання.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просив позов задовольнити, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 18 липня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Поновити за позивачем право власності на квартиру шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладанні договору дарування було дотримано усіх вимогчинного законодавства. Із змісту договору дарування від 18 липня 2003 року, який був укладений між сторонами, слідує, що ОСОБА_3 (дарувальник), перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, передав безоплатно (подарував) ОСОБА_4 (обдарована) 1/2 частину квартиру АДРЕСА_3.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року відхилено, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що міськрайонний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають до застосування. Позивач під час укладення ним спірного договору розумів його зміст, який свідчить про спрямованість на безоплатну передачу у власність відповідачу частини квартири. Укладаючи спірний договір, ОСОБА_3 розумів правову природу правочину, зміст прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним та відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2017 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_5, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин положення статей 128, 243 ЦК Української РСР, оскільки оспорюваний договір дарування було укладено у липні 2003 року, тобто до набрання чинності ЦК України. Судами не враховано, що передача спірного майна між сторонами не відбулася, що вказує на недійсність правочину із урахуванням положень статті 243 ЦК Української РСР. При вирішенні спору судами було неправильно застосовано положення статей 203, 229, 717 ЦК України. Суди неповно дослідили обставини справи, які свідчать про помилку позивача при укладенні спірного договору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та про поновлення права власності на квартиру призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 посилається на те, що під час укладення оспорюваного договору дарування позивач розумів значення своїх дій, оскільки був ознайомлений із змістом договору, суть договору дарування неодноразово роз'яснювалась йому нотаріусом. При укладенні договору дарування 18 липня 2003 року позивачу було відомо, що цей договір не є договором довічного утримання, що підтверджується текстом самого договору дарування, показами нотаріуса та поясненнями позивача. Сам дарувальник на протязі майже 13 років від дня укладення договору дарування не звертався до суду із позовом про визнання його недійсним. Окрім того, позивачем пропущені встановлені статтею 71 ЦК Української РСР строки позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені на основі повного, всебічного та ґрунтованого з'ясування обставин справи, на які посилалися сторони, як на підстави своїх вимог і заперечень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 серпня 1980 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. За період шлюбу сторони придбали на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 1992 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
27 листопада 1996 року шлюб між сторонами було розірвано та поділено добровільно квартиру по 1/2 частині кожному з подружжя.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 24 червня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/2 частині спірної квартири.
18 липня 2003 року сторони: ОСОБА_3 (далі - дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована), уклали договір дарування, який був посвідчений державним нотаріусом Канівської держаної нотаріальної контори Шатило Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1347, на підставі якого ОСОБА_3 подарував належну йому 1/2 частину однокімнатної квартири ОСОБА_4
Судами також встановлено, що станом на липень 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, частина якої була предметом дарування. ОСОБА_3 передав подароване нерухоме майно, а ОСОБА_4 прийняла його в дар, оскільки сторони проживали разом у спірній квартирі.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над