ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №817/1151/16
касаційне провадження №К/9901/12796/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді: Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі № 817/1151/16 за позовом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області до Комунального підприємства «Дубнокомуненергія» про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дубнокомуненергія» про стягнення коштів у сумі 102267,20 грн.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2016 позов задовольнив повністю.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.11.2016 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, Житомирський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що висновки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про те, що відповідачем зайво отримано відшкодування заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню за 2013 рік, на суму 102267,20 грн., є необґрунтованими, відповідно протиправною є вимога про стягнення з Комунального підприємства «Дубнокомуненергія» цих коштів.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області оскаржило його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2016.
В обґрунтування своїх вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому наголошує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення не з'ясовано, в чому полягає зміст встановленого порушення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності, зокрема використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та погоджувались відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування в Комунальному підприємстві «Дубнокомуненергія» за період з 01.01.2014 по 31.07.2015, результати якої оформлено актом від 19.10.2015 № 140-16/8.
За її наслідками встановлено порушення відповідачем вимог пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок завищення обсягу заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню, що призвело до зайвого відшкодування такої різниці за 2013 рік на суму 102267,20 грн.
У зв'язку зі встановленням зазначеного порушення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області пред'явлено керівнику Комунального підприємства «Дубнокомуненергія» вимогу від 30.11.2015 № 140-13/1156, згідно з якою зобов'язано усунути виявлені ревізією порушення до 29.01.2016.
Проте, до закінчення вказаного строку порушення відповідачем усунуті не були, що обумовило звернення органу державного фінансового контролю до суду з цим позовом в порядку пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 24 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII установлено, що в 2014 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 14, 15, 16, 17 і 20 статті 11, пунктом 5 статті 12 та пунктом 10 статті 13 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу, за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14 - 17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
За правилами пункту 5 вказаного Порядку обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів: 1) розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою; 2) копія рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; 3) звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема: з надання послуг з теплопостачання (за формою № 1С-теплопостачання); з надання послуг з водопостачання та водовідведення (за формою № 1С-водопостачання, водовідведення); 4) звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1-теп), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою № 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго) або звіт про роботу водопроводу (за формою № 1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою № 1-каналізація); 5) звіт про виконання інвестиційної програми (за формою № 2-інвестиції); 6) довідка про повернення щомісяця основної суми кредиту та інших витрат, передбачених графіком повернення кредиту згідно з кредитним договором, кошти якого за