ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №816/4471/15
касаційне провадження №К/9901/19902/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді: Водолажська Н.С., Калиновський В.А.) у справі № 816/4471/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат» у жовтні 2015 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0003982201/12 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 308566,5 грн., в тому числі: в сумі 205711 грн. основного платежу та в сумі 102855,5 грн. штрафних (фінансових санкцій).
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2016 позов залишив без задоволення.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.02.2016 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області оскаржила його у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016.
В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 1000-1010 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договорів щодо спірних господарських правовідносин).
Зокрема, наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано скасовано законне судове рішення суду першої інстанції, зокрема, не враховано факту відсутності зв'язку придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНТА» за період: травень, червень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2015 №838/16-03-22-02-12/34815758.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0003982201/12 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 308566,5 грн., в тому числі: в сумі 205711 грн. основного платежу та в сумі 102855,5 грн. штрафних (фінансових санкцій).
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНТА» на підставі договору доручення від 03.12.2012 №0112-12.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на безтоварний характер таких господарських операцій з огляду на непідтвердження зв'язку між наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНТА» послугами та господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат». Мотивуючи свої висновки, податковий орган також вказував на те, що за результатами здійснених заходів щодо встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНТА» з'ясовано, що така юридична особа за податковою адресою відсутня. Крім того, відповідач наголошував на тому, що первинні документи не розкривають та не конкретизують суті проведених робіт.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНТА».
Натомість, суд апеляційної інстанції надав протилежну оцінку доказам щодо фактичного здійснення господарських операцій та скасував судове рішення суду першої інстанції з ухваленням нового - про задоволення позову.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (