ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №808/320/15
касаційне провадження №К/9901/14161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2015 (головуючий суддя - Каракуша С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі №808/320/15 за позовом Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2015 року Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА» звернулося до адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №112050000/2014/000429/2 від 17.11.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним). Товариство також вказало на те, що виявлені у ході митного контролю розбіжності не є такими, що впливають числові значення складових митної вартості товарів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин установлено, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «ЕНЕРГОПРОМ - Челябинський електродний завод» (Російська Федерація) укладено договір №41ЧЕЗ-10-2014 від 15.10.2014 поставки вуглецевого блоку обпального. Згідно з Додатком № 1 від 15.10.2014 продукція, що поставлялась за договором № 41ЧЕЗ-10-2014 від 15.10.2014, є нетоварним залишком (неліквідом), що утворився після закриття виробництва вуглецевих блоків на ТОВ «ЕНЕРГОПРОМ-ЧЕЗ»: вуглецевий блок обпалений 2, 400, 550, 2000, ДБУ-1Т, ГКА, Норм. у кількості 5,271 тн за ціною 170 USD за одиницю та загальною вартістю 896,07 USD; вуглецевий блок обпалений 2, 400, 550, 1800, ДБУ-1Т, ГКА, Норм. у кількості 12,99 тн за ціною 170 USD за одиницю та загальною вартістю 2208,3 USD; вуглецевий блок обпалений 2, 400, 550, 1600, ДБУ-1Т, ГКА, Норм. у кількості 1,739 тн за ціною 170 USD за одиницю та загальною вартістю 295,63 USD. Умови поставки відповідно до Інкотермс 2010 року - при поставці залізничним транспортом - DAP станція Одноробовка або Козача Лопань), при поставці автотранспортом - FCA склад вантажовідправника. Оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати. З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, декларантом 13.11.2014 було подано до митного органу ЕМД за №112050000/2014/024928. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів. Під час здійснення митного контролю митним органом було надіслано позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів згідно переліку, декларантам на вимогу митного органу були надані додаткові документи. За результатами розгляду ЕМД та доданих до неї документів, з урахуванням додатково поданих, посадовою особою митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000429/2 від 17.11.2014. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством , в т.ч., і шляхом надання додатково витребуваних контролюючим органом документів, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА» подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не спростовані наданими до митного оформлення документами. Заявник також вказує на те, що ним повністю усунуті сумніви митного органу шляхом подання додаткових документів, що безпідставно не прийнято судами до уваги.
Відповідач скористався своїм правом та подав до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив залишити касаційну скаргу товариства без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що декларантом одночасно із ЕМД №112050000/2014/024928 від 13.11.2014 були подані наступні документи: договір № 41ЧЕЗ-10-2014 від 15.10.2014; додаток № 1 до Договору № 41ЧЕЗ-10-2014 від 15.10.2014; міжнародна товарно-транспортна накладна № 085778 від 07.11.2014; сертифікат походження товару форми СТ-1 № RU UA 4026006777 від 07.11.2014; лист № 138ЭМ-09-2014 від 22.09.2014; лист № 142ЭМ-09-2014 від 23.09.2014; експортна декларація № 10504080/071114/0005973 від 07.11.2014, та інші документи.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених н